Постанова № 13371280, 09.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р. Справа № 2-а-40084/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Потенціал-система" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. по справі№2-а-40084/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Потенціал-система" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000482302/0 від 02.03.2009 року, №0000482302/1 від 08.05.2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Дочірнє підприємство "Потенціал-система", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень до позову, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 02.03.2009 року №0000482302/0 про сплату 85 371 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 42 686 грн. та від 08.05.2009 року №0000482302/1 про сплату 85 371 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 42 686 грн., застосованих за порушення визначення податкового зобов'язання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 70, 77 Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", п.п 5.2.6, 5.2.7, 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Дочірне підприємство “Потенціал - система”перебуває на податковому обліку у ДПІ Фрунзенському районі м. Харкова з 02.02.2001 р. за № 198, є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ .3134044520378.

На підставі направлень від 20.01.2009 р. №53, від 03.02.2009 р. №114, виданих Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, та на підставі плану - графіку проведення планових виїзних перевірок співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства “Потенціал -система”( код за ЄДРПОУ 31340452) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 12.02.2009 року № 435/23-212/31340452, в якому встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.. 4, п.1.25 ст. 1, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який був підписаний із запереченнями уповноваженими особами підприємства. ( т. 1 а.с. 176-194).

ДП "Потенціал-система", не погодившись з висновками перевірки, в порядку, передбаченому п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", використовуючи право на адміністративне оскарження звернулось до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 08.05.2009 року № 5156/10/ 25-103, податкове повідомлення рішення №0000482302/0 від 02.03.2009 року залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.2 а.с. 9-11)

Рішенням ДПА в Харківській області від 03.06.2009 року №2397/10/25-203 повторна скарга ДП “Потенціал - система”від 28.05.2009 року №2630/10 у зв'язку з порушенням порядку і строків подання залишена без розгляду ( т.2 а.с. 16-17).

Рішенням ДПА України від 03.07.2009 року №6320/6/25-0515 рішення ДПА в Харківській області від 03.06.2009 року №2397/10/25-203 про залишення повторної скарги без розгляду залишено без змін ( т.2 а.с. 22-23)

З метою доведення до платника податків граничного строку податкового зобов'язання ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено та направлено на адресу платника податків податкове повідомлення - рішення № 0000482302/1 від 08.05.2009 р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а твердження Позивача про їх незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 435/23-212/31340452 від 12.02.2009 року, підставою для нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток, слугував висновок податкового органу про те, що позивач, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.25 ст.1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до валового доходу безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 267043,56 грн. за придбані у ТОВ «Тестон» товари за період з 01.04.2006 по 31.12.2006 року, розрахунок за які було здійснено простими короткостроковими векселями строк погашення по яких, на думку податкової інспекції, сплинув 30.09.2008 року.

Отже, на думку відповідача порушення, що обумовили донарахування податку на прибуток, є те, що кредиторська заборгованість по векселям, переданим ТОВ "Тестон" у сумі 267043,56 грн. є безнадійною та повинна включатися до складу валового доходу.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2006 року між ТОВ "Тестон" ( в подальшому Продавець) та ДП "Потенціал система" (в подальшому Покупець) було укладено Договір №1-Т поставки товару, відповідно до якого Продавець зобовязується поставити в розпорядження Покупця продукцію електротехнічного призначення на умовах СРТ м. Харків, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за товар згідно умов договору.

За придбаний товар ДП " Потенціал система" розрахувалась з ТОВ "Тестон" векселями.

24.01.2007 року актом прийому - передачі векселі були передані ТОВ "Тестон". Термін погашення векселя "за пред'явленням" .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” 334/94-ВР валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону 334/94-ВР визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, а також Законами України “Про обіг векселів в Україні”, “Про цінні напери та фондову біржу”.

Стаття 21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” визначає вексель як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією (995_009) 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33-37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону (995_009) переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за предявленням; у визначений строк від предявлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону (995_009) випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів. Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи те, що строки сплати за векселями визначені “за предявленням”, вони можуть бути предявлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Тобто строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.

Як вже зазначалося вище, згідно акту прийому-передачі простого векселя від 24.01.2007 року ДП "Потенціал - система" передало, а ТОВ "Тестон" прийняло в погашення заборгованості за поставлені електрокомплектуючи матеріали п'ять простих векселів на суму 2 293 252,99 грн. (т.1 а.с.77) частина з яких, була предявлена поставщиком товарів до виконання та погашена позивачем.

Отже, фактичною датою передачі простого векселя в рахунок оплати поставленого позивачу товару є 24.01.2007 року і на момент проведення перевірки, тобто станом на 12.02.2009 року, строк позовної давності за вимогами, що випливали з цього векселя, ще не сплинув, оскільки не минуло трьох років від дати, наступної після його видачі, а тому у позивача взагалі був відсутній обовязок щодо включення не сплаченої по векселю суми до складу валових доходів як безнадійної заборгованості.

Посилання відповідача на ту обставину, що при укладенні договору № 1-Т від 03.01.2006 року та подальшому здійсненні розрахунків за поставлений товар у формі простих векселів, ТОВ «Тестон» та ДП "Потенціал - система" не мали на меті настання реальних наслідків по вказаній угоді, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки по перше, факт здійснення господарської операції підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем, по друге основна частина боргу по виданим векселям була погашена позивачем до проведення перевірки, а залишок у сумі 267043,56 грн. погашений по предявленому до сплати векселю на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що як на момент укладення договору поставки товару, так і на момент передачі простих векселів та подальшого предявлення цих векселів до сплати підприємство ТОВ "Тестон" мало юридичну дієздатність та було внесено до Єдиного державного реєстру та в порядку, передбаченому ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб підприємців" юридичну особу не припиняло.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 66761,00 неправомірним, а ствердження ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про порушення ДП "Потенціал-система" п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств помилковим.

Також актом перевірки від 12.02.2009 року № 435/23-212/31340452 Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова було встановлено порушення ДП "Потенціал-система " п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з тим, що витрати на придбавання товарів (робіт, послуг) за 2 пів. 2007 року у сумі 74 447 грн., чим завищено валові витрати у сумі 74 441 грн. в т. ч. за 3 кв. 2007 року у сумі 65 936 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 8 505 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про необґрунтоване завищення валових витрат та невідображення в висновках акту виявлених фактичних валових витрат , виходячи з наступного.

Згідно п.5.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно п.15.1.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що валові витрати попереднього податкового періоду, а саме травень - червень 2007 року у розмірі 74441 грн. були включені ДП "Потенціал - система" до декларації про прибуток у другому півріччі 2007 року за наявності фактичних документів, підтверджуючих валові витрати підприємства, які у ході перевірки були пред'явлені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та на момент перевірки знаходились на підприємстві, а саме:

-у третьому кварталі 2007 року: накладна від ТОВ "Моторекс" № к2-0000548 від 15.05.2007 року на суму 16713,15 грн (ПДВ 3342,63 грн.), та накладні від Мінського електротехнічного заводу ім. В.И. Козлова на суми 16199,40 грн. та 329,20 грн, загальною сумою 49132,00 грн. В загальній сумі у третьому кварталі включено до валових витрат у декларації про прибуток за девять місяців 65845,15 грн.

-у четвертому кварталі 2007 року: накладна від ТОВ "Моторекс" № к2-0000577 від 22.05.2007 року на суму 6233,15 грн (ПДВ 1306,63) та накладна від ТОВ "Колор № КО-000351 від 18.06.2007 року на суму 3866,40 грн (ПДВ 773,28 грн.) В загальній сумі у четвертому кварталі було включено до валових витрат у декларації про прибуток за дванадцять місяців 2007 року 10399,55 грн.

Пунктом 17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність з боку ДП "Потенціал- система" порушень пунктів 5.2.6, 5.2.7, 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку що визнання заборгованості безнадійною та віднесення суми на валові доходи, ствердження про необґрунтоване завищення валових витрат та невідображення в висновках акту виявлених фактичних валових витрат є безпідставним .

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення від 02.03.2009 року №0000482302/0 про сплату 85 371 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 42 686 грн. та від 08.05.2009 року №0000482302/1 про сплату 85 371 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 42 686 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Потенціал-система" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. по справі№2-а-40084/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства "Потенціал-система" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000482302/0 від 02.03.2009 року, №0000482302/1 від 08.05.2009 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова за №0000482302/0 від 02.03.2009 року та за №0000482302/1 від 08.05.2009 року про визначення Дочірньому підприємству "Потенціал-система" податкових зобов"язань з податку на прибуток у розмірі 85 371 грн. та штрафні санкції у сумі 42686 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 10.12.2010 р.