Ухвала суду № 13371275, 16.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 р.Справа № 2-а-1677/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняПиткіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2010р. по справі№2-а-1677/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст >

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області <за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 р. адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції в м. Полтаві, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2010 року № 0000271504/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в м. Полтаві та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Полтаві просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", доводи відповідача не взяті судом до уваги.

В апеляційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області також просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважаючи, що вказане рішення не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки та не взято до уваги доводи Фонду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" створене відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Полтаваобленерго" і зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому від 16 грудня 1998 року № 916Р, є правонаступником ДАЕК "Полтаваобленерго". Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" діє на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", протокол від 30 листопада 1998 року №1 та перереєстрованого виконкомом Полтавської міської ради - реєстраційний номер 1628, розпорядження від 16 грудня 1998 року №916-р. Дата створення підприємства 23 серпня 1995 року, взяте на податковий облік Державною податковою інспекцією в м. Полтаві 19 вересня 1995 року за № 433, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 00131819.

Державною податковою інспекцією в м. Полтаві 23 березня 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго".

Відповідно до копії вказаної декларації до Державної податкової інспекції в м. Полтаві надано її 19 лютого 2010 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року ВАТ "Полтаваобленерго", Державною податковою інспекцією в м. Полтаві складений акт від 23 березня 2010 року №2364/15-522/00131819, у висновках якого вказано, що ВАТ "Полтаваобленерго" порушено положення підпункту 7.2.6. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 178699,00 грн.

Державною податковою інспекцією в м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2010 року № 0000271504/0 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 178699,00 грн. та застосування до ВАТ "Полтаваобленерго" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53609,70 грн., а всього на суму 232308,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", суд першої інстанції виходив з того, що включення до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 178 699 грн. є правомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

На підставі вищезазначеної норми відповідачем 23 березня 2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Полтаваобленерго" та Фондом державного майна України 22 вересня 1999 року укладений договір № 1056, предметом якого визначено передачу Фондом державного майна України і прийняття ВАТ "Полтаваобленерго" в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об'єктів) державного підприємства Кременчуцької ТЕЦ, склад і вартість якого визначено відповідно до експертної оцінки державного майна, складеної станом на 01 вересня 1999 року.

Додатковою угодою від 18 травня 2005 року №1 щодо внесення змін до договору оренди від 22 вересня 1999 року №1056 преамбулу договору викладено в наступній редакції: "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (у подальшому "Орендодавець") в особі начальника Проня Віктора Васильовича, що діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №412, з одного боку та Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (в подальшому "Орендар") в особі виконавчого директора Явтушенка В.Ю., який діє на підставі довіреності від 06 жовтня 2004 року №01-5/6205 з другого боку, уклали цей договір про наведене нижче." Таким чином, сторонами договору оренди окремого індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об'єктів) державного підприємства Кременчуцької ТЕЦ визначені Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та ВАТ "Полтаваобленерго".

В ході проведення перевірки 23 березня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Полтаві встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 178699,00 грн. відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по взаємовідносинах з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області за договором оренди від 22 вересня 1999 року №1056.

Відповідно до платіжних доручень від 06 січня 2010 року №295712 на суму ПДВ 177105,23 грн. та від 11 січня 2010 року №295815 на суму ПДВ 1593,95 грн. позивачем було сплачено суму орендної плати за договором від 22 вересня 1999 року №1056 за грудень 2009 року.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 зазначеного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 цього порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Полтаваобленерго" подало до Державної податкової інспекції у м. Полтаві заяву-скаргу від 19 лютого 2010 року щодо відмови РВ Фонду державного майна України по Полтавській області у видачі податкових накладних по послугах з оренди державного майна. До заяви додано копію договору оренди державного майна від 22 вересня 1999 року № 1056, копію додаткової угоди від 18 травня 2005 року №1 щодо внесення змін до договору оренди від 22 вересня 1999 року №1056 та копії платіжних доручень від 06 січня 2010 року №295712 на суму ПДВ 177105,23 грн. та від 11 січня 2010 року №295815 на суму ПДВ 1593,95 гри. з призначенням платежу "22080300". Одержувач платежу: Відділ державного казначейства у м. Полтаві.

Відповідач заперечував право позивача на звернення до Державної податкової інспекції в м. Полтаві із такою заявою і формування складу податкового кредиту у такий спосіб із посиланням на те, що призначенню платежу "22080300", згідно положень наказу ДПА України від 10 березня 2009 року №109 "Про внесення змін до наказу від 01 липня 2005 року №247 "Про затвердження переліку та форм обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів" і Методичних рекомендацій щодо ведення цих форм, відповідає платіж, що надходить до державного бюджету "плата за оренду іншого державного майна".

Також, відповідач посилався на роз'яснення ДПА України, надані листом від 14 лютого 2006 року №2740/7/16-1417, в основу яких покладено роз'яснення Комітету з питань фінансів і банківської діяльності від 17 грудня 1999 року №06-10/875, зазначаючи, що вартість орендної плати, яка повністю надходить до державного бюджету за об'єкти права, які перебувають у господарському віданні Фонду державного майна України, та які не за його ініціативою передаються іншій особі державної форми власності не повинна містити податок на додану вартість, Фонд державного майна України по зазначених операціях не має права на складання та видачу податкових накладних, а у покупця відповідних послуг немає законодавчих підстав вимагати від постачальника, який не є платником податку на додану вартість податкову накладну та використовувати норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі їх відсутності.

У платіжних дорученнях від 06 січня 2010 року №295712 на суму ПДВ 177105,23 грн. та від 11 січня 2010 року №295815 на суму ПДВ 1593,95 грн. отримувачем платежу визначене Державне казначейство у м. Полтаві, а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, тобто орендна плата на рахунки третьої особи не надходила.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що пунктом 3.1 договору оренди від 22 вересня 1999 року №1056 встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України і складає 255564,00 грн., а з ПДВ -306677,00 грн. за базовий місяць (серпень 1999 року).

В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначав, що, керуючись пунктом 3.1 договору оренди від 22 вересня 1999 року №1056, де орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04 жовтня 1995 року, і складає 255564,00 грн., а з ПДВ - 306677,00 грн. за базовий місяць (серпень 1999року), ВАТ «Полтаваобленерго» розраховувало та сплачувало суму орендної плати, яка містить податок на додану вартість.

Розмір податку на додану вартість за базовий місяць (серпень 1999 року) складає кошти у сумі 51113,00 грн. На думку позивача, ВАТ «Полтаваобленерго» повинно сплачувати орендну плату на користь Регіонального відділу Фонду державного майна грошовими коштами з урахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поставка послуг, відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Державною податковою інспекцією в м. Полтаві в акті перевірки зазначалося, що на запит відповідача, ВАТ "Полтаваобленерго" копію первинного документу (акту виконаних робіт) по оренді державного майна не надало.

З даного приводу третьою особою у справі наданий лист на адресу Державної податкової інспекції в м. Полтаві, в якому вказується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України, виконуючи функції орендодавця державного майна, керується в своїй діяльності вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими нормативними документами з цих питань. Підставою для сплати орендарем визначеної суми орендної плати є договір оренди, що складається за типовою формою, що затверджена наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що факт надання послуги з оренди державного майна підтверджується актом приймання-передачі майна у платне користування орендарю, копія якого міститься в матеріалах справи. Форма такого акту передбачена наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року №1774. Оформлення окремих актів про надання послуг спеціальним законодавством з питань оренди державного майна не передбачено.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що третьою особою податкової накладної по сумах податку на додану вартість, сплачених позивачем і включених до складу податкового кредиту в січні 2010 року не видавалося.

В суді першої інстанції представник Регіонального відділення Фонду державного майна України вказувала на те, що ВАТ "Полтаваобленерго" зверталося до суду із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про спонукання до виконання умов договору оренди від 22 вересня 1999 року № 1056 в частині надання податкових накладних на сплачену Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" орендну плату по договору оренди.

В задоволенні позовних вимог ВАТ "Полтаваобленерго" у вказаній частині було відмовлено, але Вищим господарським судом України в постанові від 13 червня 2007 року по справі №10/129-06 було вказано, що підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість", може служити також заява зі скаргою на постачальника, що відмовився надати податкову накладну, та доданими до цієї заяви копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг).

Зазначене положення знайшло своє відображення в рішенні господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року у справі №10/129-19/248, де зазначено, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі відмови контрагента у видачі податкової накладної, подавши з податковою декларацією за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого контрагента, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Рішення господарського суду Полтавської області по справі №10/129-19/248 від 02 жовтня 2007 року набрало законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що копією акту перевірки ВАТ "Полтаваобленерго" від 04 листопада 2009 року №2359/23- 4/00131819 підтверджується відсутність визначення з боку Державної податкової інспекції в м. Полтаві порушень позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в складі орендної плати в період з дати укладення договору оренди - 22 вересня 1999 року і після проведення невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року до теперішнього часу. Обставини включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та звернення до Державної податкової інспекції в м. Полтаві із заявою-скаргою позивача не змінювалися, заяви приймалися відповідачем із підтвердженням правомірності визначення ВАТ "Полтаваобленерго" сум податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, Державна податкова інспекція в м. Полтаві в обґрунтування відсутності права формування позивачем складу податкового кредиту посилається на лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності від 17 грудня 1999 року №06-10/875 та зазначає, що вартість орендної плати, яка повністю надходить до державного бюджету за об'єкти права, які перебувають у господарському віданні Фонду державного майна України, та які не за його ініціативою передаються іншій особі державної форми власності не повинна містити податок на додану вартість, адже орендна плата в такому випадку не може розглядатися як компенсація за продаж послуг, а відповідно як об'єкт оподаткування.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги такі посилання відповідача, оскільки вказаним листом розглянуте питання передачі державного майна в користування юридичній особі державної власності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ВАТ "Полтаваобленерго" не є підприємством державної власності, а є, відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки АА №105798 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною особою приватної форми власності.

Правові засади, об'єкти оренди, визначення орендодавців та орендарів, порядок укладання договорів та інші питання, пов'язанні з передачею державного та комунального майна в оренду, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

З метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), розроблено методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, орендодавцем цілісного майнового комплексу підприємств, які є державною власністю, визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна встановлено, що у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Пунктом 2.2 договору оренди від 22 вересня 1999 року встановлено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а позивач користується майном протягом строку оренди.

Державною податковою адміністрацією України роз'яснено порядок оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна листом від 12 травня 2000 року №6514/7/16-1201, де вказано, що за оренду нерухомого майна державних підприємств та об'єкта житлового фонду, який не ввійшов до статутного фонду приватизованого (корпоратизованого) підприємства, але ним утримується, орендодавцем виступає Фонд, а орендна плата диференційовано у розмірі 70 відсотків спрямовується до державного бюджету, а 30 відсотків відповідно державному підприємству чи господарському товариству, яке їх утримує.

Вищезазначені операції, які пов'язані з договорами оренди, згідно з підпунктом 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, керуючись цим пунктом, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у підприємства, нерухоме майно чи об'єкт житлового фонду якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики.

За відсутності внесення попередньої оплати за оренду першою із подій буде подія фактичного надання (використання) у звітному періоді об'єкта оренди, а тому відповідно до положень вищезазначеного пункту датою виникнення податкових зобов'язань буде останній день звітного періоду.

На дату виникнення податкових зобов'язань підприємство, відповідно до вимог наказу ДПА України від 31 травня 1997р. №165, виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума податку на додану вартість, яка становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної пунктом 4.1, та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду державного майна України орендар самостійно направляє визначені п. 17 Методики частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, то таке підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.

Таким чином, законодавством України передбачено отримання державним підприємством, на балансі якого перебуває орендоване майно, частини орендної плати для здійснення господарської діяльності і визначено особу, що видає на користь платника орендної плати із урахуванням сум податку на додану вартість, податкову накладну.

ВАТ "Полтаваобленерго" в строкове платне користування за договором від 22 вересня 1999 року №1056 прийняте окреме індивідуально визначене майно (група інвентарних об'єктів) державного підприємства Кременчуцької ТЕЦ.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство Кременчуцька ТЕЦ ліквідоване в 1999 році, а тому відсутнє державне підприємство, яке мало б право на отримання частини орендної плати і зобов'язано було за приписами Методики, виписати податкову накладну орендареві.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зміна складу суб'єктів господарських правовідносин за договором оренди окремого індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об'єктів) державного підприємства Кременчуцької ТЕЦ, не може бути підставою для зміни суті цих правовідносин і зміни порядку сплати орендної плати за договором.

В суді першої інстанції представником третьої особи зазначалося, що відсутність в складі орендної плати за договором податку на додану вартість підтверджується обставинами внесення сторонами змін до договору, а саме доповненням договору, відповідно до додаткової угоди від 12 червня 2007 року №2, пунктом 3.7 такого змісту: Податок на додану вартість (ПДВ) за даним договором сплачується відповідно до чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що, дійсно, договір оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ВАТ "Полтаваобленерго" від 22 вересня 1999 року доповнений пунктом 3.7 за наслідками розгляду судом справи за позовом Регіонального відділення до ВАТ "Полтаваобленерго" про спонукання до внесення змін до договору оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року у справі №4/327 вказано про правомірність вимоги про внесення пункту у зазначеній редакції до договору, але даною постановою суду спростовуються мотиви внесення таких змін, що наводилися третьою особою.

Так, постановою визначено, що вимоги про доповнення договору положенням про нарахування та сплату податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством є правомірними, оскільки згідно з вимогами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за договором між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ВАТ "Полтаваобленерго", виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування визначається відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту входить придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Індивідуально визначене майно використовується в господарській діяльності ВАТ "Полтаваобленерго" згідно із умовами договору від 22 вересня 1999 рок №1056, що не заперечувалось сторонами.

Таким чином, на думку колегії суддів, ВАТ "Полтаваобленерго" правомірно включило суму податку на додану вартість в розмірі 178699,00 грн. до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Згідно з пп. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено, згідно пункту 3.1 договору, орендну плату за платіжними дорученнями № 295712 від 06 січня 2010 року 1062631,35 грн. (в тому числі податок на додану вартість 177105,23 грн.) та №295815 від 11 січня 2010 року - 9563,68 грн. (в тому числі податок на додану вартість 1593,95 грн.). ВАТ "Потаваобленерго" додано до податкової декларації за податковий період січень 2010 року заяву зі скаргою №02-26/1442 від 19 лютого 2010 року щодо ненадання орендарем податкової накладної та разом із нею підтверджуючі документи про сплату податку на додану вартість за січень 2010 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 178 699 грн., а відповідно, про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2010 року №0000271504/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 178699,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53609,70 грн., а всього на суму 232308,70 грн.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2010р. по справі№2-а-1677/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2010 р.