Ухвала суду № 13371272, 07.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р.Справа № 2-а-7145/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання - Геріх Н.А.,

представника позивача - Токар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010р. по справі№2-а-7145/10/2070

за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Знак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Релан" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення коштів за нікчемним правочином,-

ВСТАНОВИЛА:

Лозівська обєднана державна податкова інспекція у Харківській області (далі по тексту - Лозівська ОДПІ, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релан» (далі по тексту - ТОВ "Релан") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Знак» (далі по тексту - ТОВ "Регіон-Знак") кошти в сумі 92.752,80грн., які були отримані за нікчемними договорами підряду №7-нп-08 від 01.08.2008р., №8нп-08 від 25.08.2008р., №9нп від 19.12.2008р., стягнути з ТОВ «Регіон-Знак» в доход державного бюджету кошти в сумі 92.752,80 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року по справі № 2а-7145/10/2070 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, при невірному застосуванні норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Лозівської ОДПІ задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить суду апеляційної інстанції приписи ч.4 ст.258 Цивільного кодексу України та наполягає на тому, що при винесення оскаржуваного рішення суд першої інстанції припустився помилки, застосувавши приписи ст.250 Господарського кодексу України, оскільки позовна давність, яку належить застосувати до наслідків нікчемного правочину, складає десять років.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року по справі № 2а-7145/10/2070 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином згідно ст.35 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, перший відповідач - ТОВ «Регіонзнак» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом - 33010974, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Лозівській ОДПІ у Харківській області. Другий відповідач -ТОВ «Релан» також пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 34994894.

В ході розгляду справи з пояснень представника позивача судом встановлено, що ОДПІ не заперечує наявності у сторін указаних договорів загальної та спеціальної правоздатності субєктів права юридичних осіб, правового статусу платників податків, в тому числі і платника податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, Лозівською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Регіон-Знак" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.08.2008р. по 31.03.2009р., про що складено акт від 28.01.2010р. №50/18-008/33010974.

За висновками акту, серед іншого, встановлено, що в порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216 та 228 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ч.1 ст.207 Господарського кодексу України між ТОВ «Регіон-знак» (в якості підрядника) та ТОВ «Релан» (в якості субпідрядника) були укладені договори будівельного підряду від 01.08.2008р. № 7 нп-08, від 25.08.2008р. № 8 нп-08, від 19.12.2008р. № 9 нп-08, які в момент вчинення не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання їх нікчемними.

Вищенаведене обумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Релан" на користь ТОВ "Регіон-Знак" коштів в сумі 92.752,80грн., які були отримані за нікчемними договорами будівельного підряду, та стягнення з ТОВ «Регіон-Знак» в доход державного бюджету коштів у сумі 92.752,80 грн.

При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи з приписів ст.203 ЦК України, дійшов висновку про нікчемність укладених правочинів між ТОВ "Регіон-Знак" та ТОВ "Релан".

Так, при перевірці вищевказаних договорів будівельного підряду на предмет їх належного виконання судом першої інстанції встановлено, що сторонами договорів будівельного підряду не виконано вимог ч.1 ст.638, ч.1 ст.875 ЦК України.

До суду відповідачами не подано проектно-кошторисної документації за переліченими договорами. Доводів про наявність такої документації ані під час проведення документальної невиїзної перевірки (акт від 28.01.2010р. №50/18-008/33010974) та оформлення її результатів, ані в ході судового засідання відповідач - ТОВ «Регіон-знак» - не навів.

Окрім того, з приєднаних до справи копій актів приймання виконаних підрядних робіт вбачається, що дані акти підписані ТОВ «Регіон-знак» та ТОВ «Релан» в якості замовника та генпідрядника відповідно, хоча за договорами №7-нп-08 від 01.08.2008р., №8нп-08 від 25.08.2008р., №9нп-08 від 19.12.2008р. перша з названих осіб є підрядником, а друга - субпідрядником.

Судом додатково зважено і на положення п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, згідно з яким загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Оглянувши договори №7-нп-08 від 01.08.2008р., №8нп-08 від 25.08.2008р., №9нп-08 від 19.12.2008р., суд зауважив, що відповідно до умов перелічених правочинів відповідач, ТОВ «Регіон-знак» мав право здійснювати контроль за станом, якістю та обсягом виконання робіт, однак до суду жодних доказів реалізації згаданого права не подав, що обєктивно свідчить про нерозумність та нерозсудливість правової поведінки даної особи у спірних правовідносинах.

Отже, перелічені договори за висновком суду першої інстанції є неукладеними, тобто нікчемними, оскільки відповідач, ТОВ «Регіон-знак» відніс на розрахунки з державою по податку на додану вартість документи, складені з посиланням на договори, які не відповідають вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на зібрані судом по справі фактичні дані у їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про нікчемність спірних правочинів.

За таких обставин, суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував приписи ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

Оскільки за своєю правовою суттю вимога про стягнення одержаного за нікчемним правочином (можливість заявлення якої передбачена ч.1 ст.208 Господарського кодексу України) є конфіскаційною санкцією, суд першої інстанції застосовував її з урахуванням правил ст.250 ГК України.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду поза межами встановлених ст.250 ГК України строків, які не підлягають поновленню, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли внаслідок виконання ТОВ "Регіон-Знак" та ТОВ "Релан" умов укладених ними договорів будівельного підряду від 01.08.2008р. № 7 нп-08, від 25.08.2008р. № 8 нп-08, 19.12.2008р. № 9 нп-08.

Положеннями ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до договору будівельного підряду, у відповідності до яких за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що невиконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки відповідачами не подано ані під час проведення документальної невиїзної перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанцій проектно-кошторисної документації за переліченими договорами, є підстави вважати, що такі документи взагалі не складались, що є порушенням ч.1 ст.875 ЦК України.

Окрім того, з приєднаних до справи копій актів приймання виконаних підрядних робіт вбачається, що дані акти підписані замовником - ТОВ «Регіон-знак» та підрядником ТОВ «Релан», що не відповідає змісту договорів №7-нп-08 від 01.08.2008р., №8нп-08 від 25.08.2008р., №9нп-08 від 19.12.2008р., за якими перша з названих осіб є підрядником, а друга - субпідрядником.

Також, як обґрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції, жодних доказів реалізації ТОВ "Регіон-Знак" права здійснювати контроль за станом, якістю та обсягом виконання робіт ТОВ "Релан" в межах матеріалів справи не подано, що обєктивно свідчить про нерозумність та нерозсудливість правової поведінки даної особи у спірних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку суду першої інстанції, відповідно до якого вищеперелічені договори в силу положень ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, відповідно до яких якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з названою статтею адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З положень ст.250 ГК України випливає, що сплив будь-якого з передбачених цією статтею строку, які є рівнозначно присікальними, унеможливлює застосування адміністративно-господарської санкції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що спірні правочини були укладені 01.08.2008р. (договір будівельного підряду №7-нп-08), 25.08.2008р. (договір будівельного підряду №8нп-08), 19.12.2008р. (договір будівельного підряду) №9нп. Згідно з актом перевірки від 28.01.2010р. №50/18-00/33010974 документи, які були складені з посиланням на перелічені правочини, віднесені позивачем, ТОВ «Регіон-знак» до податкового обліку в період з вересня 2008р. по березень 2009р. Останній платіж з боку ТОВ «Регіон-знак» на користь ТОВ «Релан» в межах перелічених договорів було проведено 29.12.2008р., що засвідчено витребуваною судом та долученою до справи довідкою ТОВ «Регіон-знак» та узгоджується з іншими фактичними даними, зібраними судом по справі.

До суду позивач, Лозівська ОДПІ звернувся лише 04.06.2010р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.

Законодавчо запроваджених підстав для поновлення у спірних правовідносинах визначених статтею 250 ГК України строків колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст.250 ГК України колегія суддів вважає хибними, оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушенням правил здійснення господарської діяльності, тому належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст.238 Господарського кодексу України. Внаслідок чого такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Крім того, виходячи з аналізу норм ЦК України, позовна давність у десять років, яка передбачена ч.4 ст.258 ЦК України, встановлена законодавцем тільки для правочинів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки і в силу ст.27 ЦК України є нікчемними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010р. по справі№2-а-7145/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2010 р.