Ухвала суду № 13371255, 14.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р.Справа № 2-а-886/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2010р. по справі№2-а-886/10/1670

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області <Список ><Текст >

до Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення економічних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області до Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області про стягнення економічних санкцій в сумі 97950 грн. - задоволено.

Стягнуто з Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області, (37800, Полтавська область, ідентифікаційний код 24391270, р/р 3521001000563 в УДК в Хорольському районі, МФО 831019) в дохід державного бюджету, код 21081100 на р/р 31117106700464, УДК в Хорольському районі, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698343 суму економічної санкції в розмірі 97950 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови судом не були враховані ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року №1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», положення Закону України від 22.05.03 р. «Про землеустрій». Судом безпідставно не надано правової оцінки доказам, які підтверджують те, що Відділ Держкомзему у Хорольському районі при визначенні розміру цін за надані послуги та виконані роботи завжди керувався лише вищезазначеними нормативно-правовими актами та не порушував їх.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.02.2010 року по 08.02.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області була проведена планова перевірка Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області з питань дотримання порядку формування та застосування цін та тарифів на землевпорядні роботи.

За результатами перевірки 08.02.2010 року складено акт за № 000021, яким встановлено порушення Відділом Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області вимог п.5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року №1619 "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів", а саме: видача висновків з надання земельних ділянок у користування за плату. За період з 15.02.2009 року по 08.02.2010 року відповідачем зайво отримано виручку за видачу висновків в розмірі 32650 грн.

В зв'язку із одержанням відповідачем необґрунтовано одержаної суми виручки в розмірі 32650 грн., 11.02.2010 року позивачем прийнято рішення №24 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучено в дохід держави 32650 грн. та накладено штраф в розмірі 65300 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється як шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, так і шляхом введення інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення цінової політики.

На виконання даного повноваження Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1619 від 01.11.2000 р. «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». В п. 5 вказаної Постанови визначено виключний перелік земельно-кадастрових робіт, які можуть надаватися на платній основі. В зазначеному переліку платне надання висновків не передбачено. В абз. 9 п. 5 вищевказаної Постанови визначено, що на платній основі проводиться складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою.

Тобто, останнє положення відносяться до розширення переліку робіт із землеустрою, а не до розширення переліку робіт, які можуть виконуватися на платній основі.

В абз. 1 п. 3 Положення «Про державний комітет із земельних ресурсів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.08 р., до основних завдань Держкомзему віднесено розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи та подання їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, є документацією із землеустрою.

Згідно з ст. 56 вказаного Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, включає перелік обмежень прав на земельну ділянку.

Управліннями та відділами Держкомзему зазначені обмеження надаються у формі висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних осіб та фізичних, а також висновки щодо умов надання земельної ділянки.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Визначення дозвільних органів наведено в абз. 5 п. 1 зазначеної норми як місцеві дозвільні органи - міські ради та їх виконавчі органи, районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства, установи, організації, що у випадках, передбачених законом, уповноважені видавати документи дозвільного характеру і можуть залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних для видачі документів дозвільного характеру, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.08 р., Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який здійснює реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Саме до використання земель і відносяться висновки, на підставі яких проводиться відведення земельної ділянки у користування та погодження проектів землеустрою, що дають право суб'єкту господарювання на здійснення діяльності або фізичній особі на здійснення правочинів з земельною ділянкою.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем порушені вимоги діючого законодавства при стягненні плати за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження на замовлення юридичних осіб та фізичних, а також висновки щодо умов надання земельної ділянки, так як це відноситься до їх повноважень, а отже повинно здійснюватись безкоштовно, а тому стягнення відповідачем плати за видачу висновків, спираючись на положення спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам Міністерства фінансів України та Міністерства Економіки України № 97/298/124 від 15.06.01 р. «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», є порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000 р. «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», що має вищу юридичну силу відносно вищевказаного наказу і останній підлягає застосуванню в частині, що не суперечить вказаній постанові.

За таких обставин, позивачем зроблений правомірний висновок про те, що в результаті вказаного порушення за період з 15.02.2009 року по 08.02.2010 року відповідачем зайво отримана виручка за видачу висновків в розмірі 32650 грн., яка відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.01 р. (зареєстрована в Мінюсті України 18.12.01 р. за № 1047/6238) підлягає вилученню в дохід Державного бюджету і крім того, з підприємства стягується штраф у двохкратному розмірі необґрунтовано отриманої виручки.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду № 2а-922/10/1670 від 26.07.2010 року (а.с.47) позов Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення № 24 від 11.02.2010 року про стягнення економічних санкцій в розмірі 97950, 00 грн. залишено без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 02.08.2010 року та Відділом Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області не оскаржувалась.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову - про стягнення суми економічної санкції в розмірі 97950, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2010р. по справі№2-а-886/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.