Ухвала суду № 13371080, 30.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14938/09/2/0170

30.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Дадінської Т.В. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя <Довідник >Яковлєв С.В. ) від 15.03.10 по справі №2а-14938/09/2/0170

за позовом Приватного підприємства "Корал" (Л.Чайкіної, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95050)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Приватне підприємство «Корал»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позоом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0015062301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 283134,00 грн., з яких 188755,00 грн. основний платіж та 94379,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ в м. Сімферополі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови не правильно застосовані норми матеріального права. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем дотримані норми Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування податкового кредиту, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження фактичного виконання цивільно-правових договорів та отримання товарів (послуг), витрати по сплаті вартості яких включені до складу податкового кредиту, в звязку з чим правочини, укладені між ПП «Корал»та ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології»носять безтоварний характер. Отже, враховуючи той факт, що згідно ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому внаслідок вчинення безтоварного правочину позивач порушив норми пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. За таких обставин суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не зявився, заперечень на апеляційну скаргу не надав, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Корал»щодо підтвердження відомостей, отриманих від обоси, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології»за період з 01.01.2008 по 30.09.2008, в результаті якої встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 всього у сумі 188755,00 грн. (акт перевірки від 27.11.2009 № 268/23-2/31488386).

Виявлене порушення зявилось підставою для прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 03.12.2009 податкового повідомлення-рішення № 0015062301/0про визначення Приватному підприємству «Корал»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 283134,00 грн., з яких 188755,00 грн. основний платіж та 94379,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки встановлено, що позивач відобразив в обліку та звітності операції за господарськими відносинами з ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології»за період з 01.01.2008 по 30.09.2008 та задекларував податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 733316,00грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 13.12.2007 по 31.03.2009 встановлено завищення податкового кредиту на суму 188755,00 грн. Завищення податкового кредиту визначено за безтоварними операціями саме з підприємствами ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології». Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання, у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, надання транспортних, маркетингових та інших послуг, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, що унеможливлює здійснення основного виду діяльності, задекларованого платником. За цих обставин, податковий орган дійшов до висновку про нікчемність укладених між сторонами цивільно-правових договорів та, відповідно, отримання позивачем видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивача останній отримання товарів (послуг) від ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології»підтвердив податковими накладними, податковим органом встановлено проведення ним оплати вартості товару (послуг), в тому числі податку на додану вартість, відображення цих операцій у податковій звітності за відповідні звітні періоди.

Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що відповідно до даних податкових органів, податкової звітності та інших документів, наданих позивачем під час проведення перевірки, встановлено укладання ним та виконання цивільно-правових договорів з метою проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, яки не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, здійснення операцій через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. За твердженнями ДПІ такими контрагентами позивача були ТОВ «Н.К.Трейд», ТОВ «Галит»та ТОВ «Інтернет Технології». У акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно наданих позивачем декларацій з ПДВ до складу податкового періоду за період часу, який перевірявся, включено суми ПДВ, сплачені під час розрахунків з ТОВ «Н.К.Трейд»за товар, отримання якого підтверджено податковим накладними № 222 від 18.08.2008, №230 від 29.08.2008, №217 від 01.08.2008, № 225 від 10.09.2008. Позивачем придбаний у ТОВ «Галит»товар, що підтверджено податковою накладною від 01.02.2008. Позивачу ТОВ «Інтернет Технології»надані маркетингові послуги, що підтверджено податковою накладною № 213 від 29.08.2008.

Відповідно до довідки, яка надана ДПІ під час розгляду справи, станом на 09.03.2010 ТОВ «Н.К.ТРейд»знаходиться на податковому обліку, зареєстровано платником податку на додану вартість з 17.07.2008, ТОВ «Галит»з 07.08.2003 знаходиться на обліку, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано податковим органом тільки 26.01.2010, ТОВ «Інтернет Технології»знаходиться на податковому обліку, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано податковим органом 21.07.2009.

Згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за №165, зареєстрованого в Мінюсті України за №233/2037 від 23.06.1997, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для позбавлення права позивача на віднесення витрат до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 по справі № 2а-14938/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська