Ухвала суду № 13370162, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-776/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Прогрес»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року позивач Державне підприємство науково-виробничого комплексу звернулися в суд з позовом до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП НВК «Прогрес», 20 липня 1993 року зареєстроване виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33648953, виданим 07 травня 2004 року Ніжинською ОДПІ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом з 14 грудня 2009 року по 14 січня 2010 року проведена планова виїзна перевірка ДП НВК «Прогрес»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт від 28 січня 2010 року № 69/23-14307297.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2010 року № 0000052301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46440,00 грн..

ДП НВК «Прогрес»та TOB «МКС Технолоджі»протягом 2008-2009 року здійснювали господарську діяльність на підставі укладених договорів.

Згідно податкових накладних, зобовязання за укладеними договорами виконано в повному обсязі, виконання яких підтверджується актами здачі-прийому робіт по договорам, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення неплатником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

На момент перевірки позивач мав всі податкові накладні, отримані внаслідок здійснення господарських операцій на підставі договорів з TOB «МКС Технолоджі», а тому позивач мав право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в сумах визначених такими податковими накладними у відповідних звітних періодах.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалах справи відсутні відомості, що на час здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг за податковими накладними, виписаними TOB «МКС Технолоджі»не мав статусу платника податку на додану вартість, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Висновки податкового органу, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні оформленні у відповідності до вимог закону та містить всі необхідні реквізити, а тому є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, а тому позивачем податковий кредит був сформований правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2010 року № 0000052301/0, яким позивачу визначено суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 46440,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27.12.2010 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.