Постанова № 13370068, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15683/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Сауляка Ю.В.,

Скирді Б.К.

Представника позивача Головатенка О.М.,

Представника відповідача Сметанюка І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2009 року №0000701702/0, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Палтеск»(далі позивач, ТОВ «Палтеск») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ в Оболонському районі м. Києва), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському району м. Києва від 01 червня 2009 року №0000701702/0 про визначення ТОВ «Палтеск»суми податкового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб в розмірі 18000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36000,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2009 року №0000701702/0, відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Палтеск»є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 березня 2005 року, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. З 16.03.20005 року ТОВ «Палтеск»взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 6547. Станом на 20.05.2009 рік позивач перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі м. Києва.

Згідно направлення на проведення перевірки від 22.04.2009 №1139/23 та направлення на продовження терміну перевірки від 07.05.2009 №1270/23, службовими особами ДПІ в Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Палтеск»з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем серед іншого вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого ним було занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18000,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.05.2009 року № 285/23-6-33347030, на підставі якого останнім було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 року № 0000701702/0 про визначення ТОВ «Палтеск»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 18000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36000,00 грн., а всього на загальну суму 54000,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2009 року №0000701702/0, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 10.06.2009 року № 116, ДПІ в Оболонському районі м. Києва прийняла рішення від 02.07.2009 року № 13681/10/25-008, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.06.2009 року №0000701702/0 - без змін.

Внаслідок цього, ДПІ в Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.07.2009 року № 0000701702/1, за яким ТОВ «Палтеск»було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 18000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36000,00 грн..

За результатами розгляду повторної скарги позивача від 14.07.2009 року № 137, ДПА у місті Києві прийняла рішення від 14.09.2009 року № 3782/10/25-214, яким повторну скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 01.06.2009 року № 0000701702/0 та від 21.07.2009 року № 0000701702/1 - без змін.

За результатами розгляду послідуючої скарги позивача від 25.09.2009 року № 193, ДПА України прийняла рішення від 24.11.2009 року № 12053/6/25-0315, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 01.06.2009 року № 0000701702/0 та рішення ДПА у місті Києві від 14.09.2009 року № 3782/10/25-214, прийняте за результатом розгляду повторної скарги позивача - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач займаючи статус податкового агента, зобовязаний був сплатити податок із суми коштів, перерахованих громадянці ОСОБА_7 у звітному податковому періоді, як того вимагає положення п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

Положенням підпункту «є»пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що між громадянкою ОСОБА_7 (Продавець) та ТОВ «Палтеск»(Покупець) було укладено договір наміру від 16 жовтня 2008 року (без номеру), за умовами якого Продавець зобовязувався у строк до 16 жовтня 2009 року укласти з Покупцем договір купівлі-продажу автозаправної станції, що знаходиться за адресою: м. Єнакієво, Донецької області, вул. Ростовська, 1 та передати її у власність Покупця, а Покупець в свою чергу зобовязувався прийняти і оплати вартість даної АЗС.

Згідно пункту 6 вказаного Договору, Покупець зобовязувався після укладення договору наміру сплатити Продавцеві передоплату у вигляді авансу в безготівковій формі в розмірі 120000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 8 зазначеного Договору було встановлено, що у випадку відмови Продавця від продажу АЗС без поважної причини у строк, встановлений цим Договором, Продавець змушений буде провернути Покупцеві суму одержаного від нього авансу, протягом 5 банківських днів, тобто до 23 жовтня 2009 року та сплатити штрафні санкції на користь Покупця у визначеному законом порядку та розмірі

Відповідно до змісту ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, ДПІ в Оболонському районі м. Києва виходила з того, що з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року (період, що перевірявся) ТОВ «Палтеск»в порушення вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та підпункту "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не утримувало та не сплачувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що призвело до його заниження на загальну суму 18000,00 грн..

Згідно абз. «а»п. 19.2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Крім того, згідно абз. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів (у вигляді іншому, ніж заробітна плата) з джерелом їх походження з України нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента.

При цьому пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 цього Закону передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Аналізуючи вищевикладені норми діючого законодавства колегія суддів зауважує, що позивач дійсно повинен був сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у звітному податковому періоді за умови отримання ним доходу від виконання в майбутньому договору купівлі-продажу АЗС.

Однак, колегія суддів зважає на наявність копії платіжного доручення, що міститься в матеріалах даної справи (а.с. 19), де зазначено про повернення ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 120000,00 грн. на відповідний розрахунковий рахунок ТОВ «Палтеск».

Вказане дає підстави зробити висновок про невиконання сторонами договірних зобовязань за договором наміру від 16 жовтня 2008 року (без номеру), тому визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 18000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36000,00 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2009 року №0000701702/0 задовольнити.

Визнати нечинним податкове податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 01.06.2009 року №0000701702/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

суддя:

суддя:

Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

Ю.В. Сауляк

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.10 р.