Ухвала суду № 13369792, 22.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3271/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Житомирські ласощі»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Житомирі, ГУ ДКУ Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року в розмірі 932310 грн., за листопад 2009 року 883704 грн., за грудень 2009 року 917970 грн., за січень 2010 року 734516 грн., а також стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за жовтень грудень 2009 року, січень 2010 року в розмірі 3468500 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі та Прокуратура Житомирської області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважають, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не повністю відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Житомирі проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Житомирські ласощі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року станом на 16.04.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 2192/23-2/00382071 від 16.04.2010 року, в якому зазначено, що товариством було порушено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон), що призвело до зменшення заявленої суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в розмірі 932310 грн., за листопад 2009 року - 883704 грн., за грудень 2009 року - 917970 грн., за січень 2010 року - 734516 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 року № 0000412304/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3468500 грн..

У відповідності до абз. 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивач надав податковій інспекції свою податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню у жовтні 2009 року в сумі 932310 грн.. В аналогічному порядку товариством було подано податкові декларації з ПДВ з додатками і заявами про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню в листопаді 2009 року, грудні 2009 року та січні 2010 року.

Виходячи з положень пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «а»пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону). Підпунктом 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону).

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

П.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань житняків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також гарантує право на повернення сплачених сум з бюджету, зокрема, встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА та ДКУ від 2.07.1997 року за № 209/72 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що на користь позивача з Державного бюджету України підлягає бюджетне відшкодуванню в розмірі 3468500 грн..

Судова колегія також вважає безпідставними доводи апелянта щодо неможливості підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу чи не подання ними податкової звітності з ПДВ. При цьому апеляційна інстанція виходить з того, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе:

що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти;

або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, позивачем правомірно було заявлено до відшкодування в розмірі 3468500 грн., а тому податкове повідомлення рішення № 0000412304/0 від 20.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем прийняте всупереч вимог закону та підлягає скасуванню, а сума заявленого бюджетного відшкодування повинна бути стягнена на користь позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області відмовити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 27.12.2010 року.