Ухвала суду № 13369716, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1879/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2010 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про скасування як незаконне податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000012200/0 ДПІ у Черкаському районі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду 21.05.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками державної податкової інспекції у Черкаському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Імпрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт № 75/23-10/22800770 від 02.04.2010.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 не встановлено його заниження або завищення, проте під час перевірки встановлено факт виплати доходу нерезиденту без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету, що є обовязковою передумовою виплати такого доходу. Так, в акті перевірки зазначено, що під час виплати доходу нерезиденту 04.04.2008 згідно платіжного доручення № 105 в розмірі 1306,25 євро (з нарахованих 1375 євро) податок в розмірі 549 грн. 70 коп. (еквівалент 68,75 євро) перераховано до бюджету лише 14.04.2008 згідно платіжного доручення № 1691, тобто фактично після здійснення виплати, що також визнав представник позивача під час судового розгляду справи.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого виявлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету при виплаті доходу нерезиденту.

За результатами проведеної перевірки, на підставі встановленого порушення, відповідно до п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ ДПІ в Черкаському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012200/0, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток юридичних осіб в сумі 1099 грн. 40 коп., тобто штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1099 грн. 40 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження їх правомірності.

Доводи апелянта полягають у тому, що штраф, визначений п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, може бути застосований тільки у разі не сплати податку, якщо така несплата виявлена під час податкової перевірки, тоді як він самостійно сплатив податок, визначений у статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», хоча і з затримкою у 10 днів.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що відповідач повинен був застосувати положення п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Крім того, апелянт стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції, винісши податкове повідомлення-рішення не для визначення податкового зобовязання, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а для нарахування штрафу, що не є податком.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1 п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат (абз. 2 п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Разом з тим, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, враховуючи, що апелянтом не заперечуються встановлений податковою перевіркою факт того, що під час виплати доходу нерезиденту 04.04.2008 податок перераховано до бюджету лише 14.04.2008, тобто в порушення вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»після здійснення виплати, то згідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем вірно розрахована сума штрафу у розмірі 1099,40 грн. (549,70 грн. х 2).

Доводи апелянта про те, що штраф, визначений п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ може бути застосований тільки у разі не сплати податку, якщо така несплата виявлена під час податкової перевірки спростовується положеннями зазначеного пункту та абзацу 2 п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які не повязують право податкового органу на застосування штрафу з обовязковою наявністю факту несплати податку, визначеного п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тим паче із обовязковим виявленням цього факту під час податкової перевірки.

Твердження апелянта про те, що відповідач повинен був застосувати положення п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та пп. «б»п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу (абз. 2 п.п. 17.1.7 цього Закону).

Отже, визначений абзацем 2 п.п. 17.1.7 зазначеного Закону штраф, застосовується тільки у разі не сплати податку, якщо така несплата виявлена під час податкової перевірки, тоді як позивач самостійно сплатив податок, визначений у статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому в даному випадку зазначені апелянтом положення Закону вірно не були застосовані відповідачем.

Безпідставність посилань апелянта на п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються, вбачається з наступного.

Із положень ст. 1 Закону № 2181-ІІІ вбачається, що даним законом не дано визначення «адміністративні штрафи», а передбачено застосування «штрафних санкцій (штрафу)» (п. 1.5 ст. 1 даного Закону).

При цьому, виходячи із аналізу вищезазначених положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, вбачається, що під «адміністративними штрафами», визначеними у п. 17.2. ст. 17 цього ж Закону, слід розуміти адміністративну відповідальність, передбачену КУпАП для осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку субєкта господарювання.

Колегія суддів також не погоджується з твердженнями апелянта про те, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції, винісши податкове повідомлення-рішення не для визначення податкового зобовязання, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а для нарахування штрафу, що не є податком, враховуючи наступне.

Так, пунктом 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, визначено, що податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу (його заступника), зокрема, щодо обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у тому числі камеральних).

В свою чергу, згідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, позивачем у апеляційній скарзі не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про правомірність позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2010.