Ухвала суду № 13369719, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14231/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення № 0000012501/0 від 18.02.2009, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із зазначеним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 18.02.2009 № 0000012501/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин, земельного податку, за результатами якої складено акт № 46/15-208/19355964 від 12.02.2009.

В ході перевірки виявлено, що позивачем порушені строки сплати земельного податку, передбачені ст. 17 Закону України «Про плату за землю». Зокрема, перевіркою встановлено, що загальна сума несвоєчасно сплаченого податкового боргу земельного податку за період 22.12.2008 по 12.02.2009 становить 31046 грн. (за 25 календарних днів).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 12.02.2009 року ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000012501/0, яким нараховано штрафні занкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 3104 грн. 60 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач узгоджене зобовязання із земельного податку сплатив у встановлений законодавством строк, що вказує на протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Доводи апелянта полягають у тому, що ним було зараховано платіж в календарній черговості його виникнення згідно вимог пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки за позивачем рахувалась заборгованість по земельному податку за попередні періоди.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В податковій декларації, поданій до податкового органу позивач самостійно визначив земельний податок. Згідно з розрахунком суми вказаного податку за 2008 рік в редакції уточнюючого розрахунку, наданого до податкової інспекції 30.09.2008, позивач самостійно визначив суму податкового зобовязання на 2008 р. в розмірі 36233657,02 грн., а також порядок її погашення відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю».

Позивачем сплачено зобовязання по земельному податку, що підтверджується призначеннями платежів, зазначеними у наступних платіжних дорученнях: № 1470 від 21.02.2008 за січень 2008 р.; № 2330 від 26.03.2008 за лютий 2008 р.; № 3114 від 21.04.2008 за березень 2008 р.; № 4291 від 27.03.2008 за квітень 2008 р.; № 4989 від 23.06.2008 за травень 2008 р.; № 5864 від 24.07.2008 за червень 2008 р.; № 7174 від 28.08.2008 за липень 2008 р.; № 8087 від 24.09.2008 за серпень 2008 р.; № 9112 від 27.10.2008 за вересень 2008 р.; № 9967 від 26.11.2008 за жовтень 2008 р.; № 11264 від 26.12.2008 за листопад 2008 р.; № 1074 від 29.01.2008 за грудень 2008 р. (а. с. 156-161).

Не обґрунтовують правомірність дій контролюючого органу його посилання на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідного до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

При цьому, апелянтом не було враховано, що зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких обмежень стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Окрім того, ст. 6 названого Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків дві податкові вимоги і встановлює строки виконання цих вимог, які фактично і є строками самостійного погашення боргу.

Також, згідно п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Із наведенного також випливає, що розпорядником своїх коштів є платник податку та право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить платнику податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем у апеляційній скарзі не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2010.