Ухвала суду № 13369713, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2666/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И В:

13.01.2010 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 117 від 18.12.2009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у листопаді 2009 року посадовими особами відповідача на підставі наказу Київської регіональної митниці від 13.11.2009 № 1099 «Про проведення камеральної перевірки»проведено камеральну перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством «Альба Україна»законодавства України з питань митної справи при ввезенні товару «Реагенти діагностичні на підкладках, тест-системи для визначення вагітності ВВ-ТЕSТ», виробництво «Labolatoire Innotech International», Франція, які декларувалися за кодом 3822 00 00 00 згідно з УКТЗЕД за період з 01.01.2007 по 29.10.2009.

Під час перевірки митним органом виявлено, що за період з 01.01.2007 по 29.10.2009 позивачем здійснено митне оформлення товару «тест-системи для визначення вагітності «ВВ-ТЕSТ № 1»та «ВВ-ТЕSТ № 10»за кодом 3822 00 00 00 згідно з УКТЗЕД на підставі вантажних митних декларацій (далі - ВМД), однак вказаний товар не відповідав заявленому коду, що є порушенням вимог Закону України «Про митний тариф України»від 05.04.2001 № 2371-III в частині декларування коду товару.

Крім того, позивачем, внаслідок допущення зазначеної методологічної помилки у поданих ВМД, порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР щодо застосування пільг по сплаті податку на додану вартість та заниження податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 586018 грн. 00 коп.

За результатами вказаної камеральної перевірки складено акт від 23.11.2009 № к/36/9/100000000/22946976 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки митним органом прийнято податкове повідомлення від 18.12.2009 № 117, яким відповідно до приписів підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон № 2181-III) позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем - на суму 586018 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - на суму 29300 грн. 90 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що із положень п. 19 ст. 1, ст. ст. 42, 45, 54, 81, 86, ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України, постанови КМ України від 01.02.2006 № 80, п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997 № 574, п. 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМС України від 20.04.2005 № 314 вбачається, що митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не спростовано, додержання позивачем вимог пункту 2.1 розділу 2, п. 3 додатку 1 Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом ДМС України від 22.06.2006 № 514, постановою КМ України від 17.12.2003 № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», оскільки у період з 01.01.2007 по 29.10.2009 перевірка правильності класифікації товару «тест-системи для визначення вагітності «ВВ-ТЕSТ № 1»та «ВВ- ТЕSТ № 10»за кодом 3822 00 00 00 згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар та будь-яких зауважень щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення не здійснювалось, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні виробів медичного призначення (свідоцтво про державну реєстрацію тест-системи для визначення вагітності «ВВ-ТЕSТ»№ 2851/2004) у митного органу сумнівів не викликало.

Більш того, на виконання вимог Закону України «Про Митний тариф України»від 05.05.2001 №2371-111, ч. 1 ст. 14, ст. ст. 311, 313 Митного кодексу України, п.п. 1.1, 3.2 Примірного положення про регіональну митницю, затвердженого наказом від 25.07.2003 № 500 ДМС України Київська регіональна митниця за період з 01.01.2007 по 29.10.2009 не виносила рішення щодо класифікації товару, яким би позивачу було визначено обов'язок класифікувати товар за кодом згідно з УКТЗЕД, відмінним від коду 3822 00 00 00, яким позивач і керувався при здійсненні митного оформлення товару «тест-системи для визначення вагітності «ВВ-ТЕЗТ № 1»та «ВВ-ТЕ5Т № 10»протягом зазначеного періоду. При цьому, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з даних акта перевірки і не спростовується апелянтом, товар, заявлений позивачем до митного оформлення за період з 01.01.2007 по 29.10.2009, пропущено на митну територію України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оформлення позивачем ВМД за період з 01.01.2007 по 29.10.2009 свідчить про надання йому як суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права й обов'язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Виходячи із аналізу п. п. 12, 14, 19, 35 ст. 1, абз. 1 ст. 3, ст. ст. 40, 70, 72, 78 Митного кодексу України, підпункту 1.11 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ, ст. ст. 4, 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 № 2097-ХІІ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідальним за нарахування мита є митний орган.

При цьому, як вже зазначалось вище, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», від 05.02.1992 №2097-ХІІ, пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181-111 він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Посилання апелянта на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-III є безпідставними та вірно не приймались судом першої інстанції до уваги, з огляду на наступне.

По-перше, вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобов'язань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у зв'язку з ввезенням товарів на митну територію України в силу закону є митний орган.

По-друге, оскільки приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погоджувався з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ та з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянтом не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2010.