Постанова № 13369708, 09.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-3456/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання не чинним податкових повідомлень-рішень № 0000752330/0 від 27.07.2009 та №0000762330/0 від 27.07.2009, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання не чинним податкових повідомлень-рішень № 0000752330/0 від 27.07.2009 та №0000762330/0 від 27.07.2009.

Свої вимоги мотивував тим, що податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду 15.09.2010 вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПА у Вінницькій області була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.10.2008 по 01.05.2009.

За результатами перевірки складено акт № 91/2340/20094747 від 22.07.2009 року, яким встановлені порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року на загальну суму 372808 грн., а також занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року на суму 33164 грн.

Вказані порушення виникли у зв'язку з тим, що позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автомобілів на митній території України використано продажну вартість автомобілів, встановлено на підставі експертної оцінки по усній домовленості з покупцем та не враховано що згідно абз. 2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами».

27.07.2009 року ДПІ у м. Вінниці прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000752330/0, яким позивачу донараховано податкового основного платежу та 16582 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000762330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 372808 грн.

Відповідно до п. 4.1 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на момент виникнення спору передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який відповідач посилається акті перевірки, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Принцип регулювання у випадку імпорту товарів міститься в п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст.268-269 Митного кодексу України за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

Тобто, база оподаткування не може бути меншою, ніж митна вартість, згідно вимог чинного законодавства.

Крім того, реалізація товару за нижчою ціною, ніж його було придбано, суперечить принципам господарської діяльності, яка здійснюється з метою отримання прибутку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та апелянта знайшли своє відображення в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, спростував доводи позивача.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 14.12.2010.