Ухвала суду № 13369156, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2864/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0025131704/0/51905, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особи підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0025131704/0/51905.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 рік, за результатами якої складено Акт від 12.11.2009 року № 5683/17/4/1972701339.

Актом перевірки було зафіксовано допущення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушень п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на суму 183799,00 грн. у тому числі за січень 2007року 30916,00 грн., лютий 2007 року 36234,00 грн., березень 2007 року - 55538,00 грн., квітень 2007 року 33232,00 грн., травень 2007 року 16641,00 грн., вересень 2007 року 6662,00 грн., квітень 2008 року - 1720,00 грн., червень 2008 року - 623,00 грн., серпень 2008 року 1112,00 грн., жовтень 2008 року 875,00 грн. та березень 2008 року 246,00 грн.

Відповідно ДПІ у Дарницькому районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0025131704/0/51905 від 01.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 275698,50 грн., в тому числі 183799 грн. основний платіж та 91899,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки, податок на додану вартість занижено позивачем у звязку із включенням до податкового кредиту в перевіряємому періоді сплачені суми ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива»та ПП «Анкер-Компанія-Плюс», оскільки такі правочини податковий орган вважає нікчемними та при оплаті послуг, отриманих від ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та партнери»та ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери», як такі, що не повязані із господарською діяльністю позивача.

Рішення податкового органу оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

В результаті розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 року № 0025131704/1/5550, яким, за позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 268842,50 грн., в тому числі 179223 грн. основний платіж та 89619,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Податковий орган прийшов до висновку про підставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при взаємодії з ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та партнери»та ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери», у звязку з чим визнана за позивачем сума податкового зобовязання знижена.

Також, судом першої інстанції встановлено, що податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на додану вартість в розмірі 179223,00 грн. у звязку із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива»та ПП «Анкер-Компанія-Плюс»за нікчемними правочинами.

Так, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Альтернатива»01.01.2004 року було укладено договір № 34 купівлі продажу керамічних виробів, згідно з яким ТОВ «Альтернатива»(продавець) зобовязується передати у власність, а позивач (покупець) прийняти товар та здійснювати їх оплату. У звязку із віднесенням позивачем за вказаним договором сум сплаченого ПДВ у період з січня по березень 2007 року було завищено податковий кредит в сумі 54857,75 грн.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 01.10.2006 року позивачем укладено договір купівлі-продажу керамічних виробів № 12 з ЧП «Анкер-Компанія-Плюс», відповідно до якого ЧП «Анкер-Компанія-Плюс» (продавець) зобовязується передати у власність, а позивач (покупець) прийняти товар та здійснювати їх оплату. У звязку із віднесенням позивачем за вказаним договором сум сплаченого ПДВ у період з січня по вересень 2007 року було завищено податковий кредит в сумі 124 365,31 грн.

Так, п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції під час розгляду справи досліджувалися надані позивачем копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Альтернатива»за договором № 34 від 01.01.2004 року в період з січня по березень 2007 року.

Наявні в матеріалах справи копії накладних із сторони продавця скріплені печаткою підприємства та підписом, однак в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»наявний лише підпис, відомості про прізвище особи, якою було видано накладні, відсутні.

Крім того, постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2006 року по справі № 22/65б ТОВ «Альтернатива»було визнано банкрутом та призначено ліквідатором Алчевську ОДПІ Луганської області.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкові накладні, за якими позивачем було віднесено до податкового кредиту суму 124365,31 грн., у період з січня по вересень 2007 року не мали видаватися.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альтернатива»зареєстровано як юридична особа 02.12.2000 року Перевальською районною державною адміністрацією у Луганській області, ідентифікаційний код 31195707, керівник Перебийніс О.Г.

Разом із тим, 21.11.2005 року Перевальським відділенням Алчевської обєднаної державної податкової інспекції було скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альтернатива», ідентифікаційний код 31195707, а ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.02.2007 року по справі № 22/65б вартість ТОВ «Альтернатива»ліквідовано.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що на момент видачі податкових накладних згідно, за якими позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді, ТОВ «Альтернатива»було визнано банкрутом, призначено ліквідатором податковий орган та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 безпідставно до податкового кредиту було включено суми сплаченого ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива».

Наведені обставини та наявні у справі докази не підтверджують факт виконання господарських зобовязань сторонами, та не свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами.

Отже, проведені позивачем із ТОВ «Альтернатива»у період з січня по березень 2007 року господарські операції правомірно були визнані податковим органом нікчемними.

Також, податковим органом було зроблено висновок про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум сплачених позивачем при придбанні товарів у ПП «Анкер-Компанія-Плюс»в період з січня по вересень 2007 року, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2008 року по справі № 2а-7358/08 було встановлено, що ОСОБА_7, який являється засновником ПП «Анкер-Компанія-Плюс», за проханням знайомого зареєстрував дане підприємство та був призначений директором, однак обовязків керівника не виконував, документів фінансової звітності не підписував, а місце знаходження печатки підприємства йому не відоме.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП «Анкер-Компанія-Плюс»14.08.2006 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради за ідентифікаційним кодом 34525907, керівник підприємства ОСОБА_7

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, останнє видано ПП «Анкер-Компанія-Плюс»01.09.2006 року за № 17049772.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2008 року державну реєстрацію ПП «Анкер-Компанія-Плюс»було припинено 20.08.2008 року.

Крім того, даною постановою суду було встановлено, що ОСОБА_7, який являється засновником ПП «Анкер-Компанія-Плюс», за проханням знайомого зареєстрував дане підприємство та був призначений директором, однак обовязків керівника не виконував, документів фінансової звітності не підписував а місце знаходження печатки підприємства йому не відоме.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Анкер-Компанія-Плюс», яке також датовано 20.08.2008 року.

Також, судом першої інстанції досліджувалися надані позивачем копії податкових накладних, виписаних ПП «Анкер-Компанія-Плюс»за договором № 12 від 01.10.2006 року в період з січня по вересень 2007 року, які зі сторони продавця скріплені печаткою підприємства та підписом, однак в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»наявний лише підпис, відомості про прізвище особи, якою було видано накладні, відсутні.

Відповідно до п. 18. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Встановити особу, що склала податкові накладні за договором № 12 від 01.10.2006 року в період з січня по вересень 2007 року та обсяг її повноважень, зокрема, наявність права такої особи складати на видавати податкові накладні від імені ПП «Анкер-Компанія-Плюс»не можливо.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відзначити вірність висновків суду першої інстанції про недійсність виписаних ПП «Анкер-Компанія-Плюс»за договором № 12 від 01.10.2006 року в період з січня по вересень 2007 року податкових накладних.

Оскільки у відповідності до вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, інших підстав для нарахування податкового кредиту, визначених цим підпунктом, позивачем не надано та, враховуючи вимоги п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, а також те, що надані позивачем податкові накладні вважаються недійсними, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним віднесення фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при купівля товару у ПП «Анкер-Компанія-Плюс».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Так, позивач вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, разом із тим, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час розгляду апеляційної скарги позивачем не доведено обставин, на яких грунтуються вимоги про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 20 грудня 2010 року.