Ухвала суду № 13369035, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12530/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Данилової М.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Першого заступника прокурора Чернігівської області, Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.08.2007 ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2007 № 0003902320/0 та № 0003912320/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Перший заступник прокурора Чернігівської області, ДПІ у м. Чернігові подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками виїзної планової перевірки ДПІ складено акт від 03.08.2007 № 701/23/03358104 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Чернігівгаз»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2007.

На підставі вищевказаного акта прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.08.2007 № 0003902320/0 та № 0003912320/0.

Судом першої інстанції встановлено, що платник податків відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади отримував на баланс обєкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам. Газопровод, ГРП та інші обєкти газопостачання передавались на баланс позивача у неприватизовану частку майна в державну чи комунальну власність в залежності від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно акту позивач має структурні підрозділи, що діють на підставі Положень, затверджених рішеннями правління ВАТ «Чернігівгаз»та не є юридичною особою. У період, що перевірявся, товариство сплачувало консолідовано податок на прибуток.

Перевіркою встановлено, що передача обєктів газопостачання здійснювалась на баланс позивачу, який є спеціалізованим експлуатуючим підприємством за рішенням органу місцевого самоврядування за балансовою вартістю у відповідності до вимог п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

В даному спорі амортизаційні відрахування визначені до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», тому вказані зміни не можуть поширюватись на спірні правові відносини.

Крім цього, ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки термін «баланс»та «балансова вартість основних фондів»використовуються також для цілей амортизації витрат на придбання основних фондів, визначена норма пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»товариство як у бухгалтерському так і в податковому обліку надає право нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні фонди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції основним видом діяльності ВАТ «Чернігівгаз»є транспортування та постачання природного газу, у звязку з чим для здійснення господарської діяльності державою передано на баланс господарські одиниці.

Постановою від 04.09.2002 № 983 Національною комісією регулювання енергетики України затверджено Методику розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації.

У відповідності до п. 4.5 Методики складовою економічних елементів тарифу є сума амортизаційних відрахувань.

Отже, до складу валових доходів в податковому обліку ВАТ «Чернігівгаз»відносяться послуги з транспортування та постачання природного газу по затвердженим тарифам, до складу якого включено, в тому числі економічний показник як амортизаційні відрахування.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПА надано позивачу індивідуальне розяснення від 22.04.2004 за № 3148/6/15-1116, у відповідності до якого він діяв. Проте у відповідності до пп. «д»пп. 4.4.2 п. 4.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові розяснення не мають пріорітету над іншими доказами або іншими експертними оцінками, тому даний доказ оцінюється наряду з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Вищевказане свідчить про невірність висновку податкового органу про відсутність у товариства права здійснювати нарахування амортизаційних відрахувань на обєкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам, які отримані на баланс за балансовою вартістю на виконання вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 (в новій редакції).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.2 п. 8.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»товариство правомірно здійснювало нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку на обєкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам, в тому числі отримані на баланс за балансовою вартістю за період за 09 місяців 2006 року.

Отже, за відсутності податкового порушення в частині амортизаційних відрахувань не підлягають застосуванні і штрафні санкції.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТКП «Східінтерторг»03.07.2006 укладені договори за № 03-07/кп-17, 03-07/кп-18, 03-07/кп-19, 03-07/кп-20, 03-07/кп-21, 03-07/кп-22, 03-07/кп-23, 03-07/кп-24, 03-07/кп-25, 03-07/кп-26, 03-07/кп-27, 03-07/кп-28, 03-07/кп-29 про купівлю-продаж комплектів обладнання для автозаправної газонаповнюючої станції (АГНКС).

Згідно умов укладених договорів продавець зобовязується передати у власність покупця комплект обладнання для АГНКС згідно Додатку № 1 до договору, що в подальшому іменується «Товар», а покупець зобовязується прийняти цей товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Ціна за одиницю товару встановлена у розмірі 4699300,70 грн. (у тому числі ПДВ 783216,75 грн.).

Щодо умов здійснення платежів досягнута наступна домовленість: розрахунки здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у термін до 31.08.2006.

На виконання умов вказаних договорів складені акти приймання-передачі товару без номеру від 05.07.2006 та виписані тією ж датою видаткові накладні. Кожна з видаткових накладних та кожний з актів приймання-передачі складені на суму 4699300,70 грн. (у т.ч. ПДВ 783216,78 грн.)

Згідно податкового обліку підприємства сума вартості отриманого обладнання (без ПДВ) і розмірі 50909090, 96 грн. включена до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2006 року та відображена у складі валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2006 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2006 (в день отримання товару від продавця) позивач та ПП «Юрсервіс плюс»уклали договір зберігання.

06.07.2006 товариством укладено договір купівлі-продажу 13 комплектів АГНКС ТОВ «Борас-торг»за умовами якого загальна вартість товару складає 61396363, 64 грн. (у т.ч. ПДВ 10232 727,22 грн.).

11.07.2006 ВАТ «Чернігівгаз»отримало майно зі зберігання згідно акту прийому-передачі, складеного з ПП «Юрсервіс плюс»та в цей же день передало у власність за актом приймання-передачі, складеним з ТОВ «Борас-торг».

Згідно податкового обліку підприємства сума вартості реалізованого обладнання (без ПДВ) в розмірі 51163636,42 грн. включена до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2006 року та відображена в декларації з податку на прибуток за три квартали 2006 року.

Згідно акту прийому-передачі від 11.07.2006р. в оплату за отримане обладнання ТОВ «Борас-торг»передало ВАТ «Чернігівгаз»векселі власної емісії на суму вартості покупки, які в подальшому стали предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №Т029-3/06 від 12.07.2006, укладеного між ВАТ «Чернігівгаз»та ТОВ «Інвестиційна компанія «Інтар-Інтвест».Останнє товариство прийняло 12.07.2006 векселі ТОВ «Борас-торг»та в оплату за отриманні цінні папери перерахувало 31.08.2006 на рахунок ВАТ «Чернігівгаз»грошові кошти в сумі 61396363,64 грн.

В оплату за поставлене обладнання товариство перерахувало 31.08.2006 грошові кошти в розмірі 61090909,10 грн. на поточний рахунок ТОВ «ТКП «Східінтерторг», що підтверджується платіжними дорученнями.

ВАТ «Чернігівгаз»та ТОВ «ТКП «Східінтерторг»складені акти приймання-передачі послуг товарного кредиту від 31.07.2006 на загальну суму 30545454,55 грн. (у т.ч. ПДВ 5090909,20 грн.) та від 31.08.2006 на загальну суму 36654545,46 грн. (у т.ч. ПДВ 6109090,91 грн.

В оплату за відсотки за користування товарним кредитом ВАТ «Чернігівгаз»перерахувало 31.08.2006 грошові кошти в розмірі 67200000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «ТКП «Східінтерторг», що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно податкового обліку товариством сума вартості відсотків за користування товариним кредитом (без ПДВ) в розмірі 56000000,00 грн. включена до складу валових втрат в ІІІ кварталі 2006 року та відображена в декларації з податку на прибуток за три квартали 2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо віднесення до валових витрат суми сплачених відсотків за користування товарним кредитом.

Товарний кредит передбачає передавання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю у момент підписання договору або в момент отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.1 Статуту позивача, товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності, для одержання максимальних прибутків в інтересах товариства.

Позивачем надано бізнес-план мережі АГНСК в Чернігівській області за 2006, яким підтверджується здійснення господарських операцій, направлених для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, здійснивши операцію з придбання 13 комплектів обладнання для подальшого використання у власній господарській діяльності, що передбачено Статутом, як предмет діяльності товариства, мав право віднести витрати на придбання товарів до валових витрат виробництва.

Відповідно до п. 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат, визначених ст. 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Статтею 1 п. 1.20 пп. 1.20.8 Закону України від 28.12.94 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку, коли операції з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг є статутною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, віднесення до валових витрат затрат на придбання товару, робіт та послуг та суми оплати при їх продажу до валових доходів є правомірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

На виконання вимог ст. 72 КАС України, податковим органом ненадано суду належних та допустимих доказів щодо правомірності винесених податкових повідомлень - рішень.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Першого заступника прокурора Чернігівської області, Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

М.В. Данилова

Повний текст виготовлено 20 грудня 2010 року.