Ухвала суду № 13368990, 09.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10098/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Балаклійському районі Харківської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної податкової інспекції у м. Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000971501/0 від 30.04.2010, № 0000961501/0 від 30.04.2010, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року позовні вимоги ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до Державної податкової інспекції у м. Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що ДПІ у Балаклійському районі була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" Управління з переробки газу та газового конденсату з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по акцизному збору за період з 27.01.2009р. по 27.01.2010р., за результатами якої складено Акт від 16.04.2010р. № 330/15-016/25751368.

На підставі вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010р. № 0000971501/0 та № 0000961501/0 про застосування штрафних санкцій на суму 5755695,07 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору на підставі п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 та п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111.

Не погоджуючись з прийнятим повідомлення-рішення від 30.04.2010р. № 0000971501/0 та № 0000961501/0 Позивачем була направлена скарга від 07.05.2010р. № 02-01-215к до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області.

Рішенням Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (про результати розгляду первинної скарги від 26.05.2010р. № 2771/10/25-010) скарга підприємства залишена без задоволення.

На підставі прийнятого рішення (про результати розгляду первинної скарги) Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області направила компанії податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010р. № 0000971501/1 про нарахування штрафу в сумі 160893,53грн. та № 0000961501/1 про нарахування штрафу в сумі 5594801,54 грн.

Окрім того, цією ДПІ 30.06.2010 були винесені повідомлення-рішення №№0000961501/2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив узгодженні суми податкових зобовязань по акцизному збору, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, дослідивши наявні в матеріалах справи платіжні доручення за № 483 від 29.01.2010 та № 482 від 29.01.2010 (визначення платежів відповідно «акцизний збір за бензин за грудень 2009»та «акцизний збір за дизпаливо за грудень 2009»).

В той же час, як встановлено окружним судом, та з цим погоджується колегія суддів, відповідач безпідставно зарахував ці сплачені кошти на погашення податкового боргу, що виник у звязку із неповною сплатою у встановлених позивачем податкових зобовязань згідно розрахунку акцизного збору за жовтень 2008, а саме: спрямував на погашення боргу з акцизного збору.

При задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що по змісту п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»власні кошти підприємства є по суті джерелами самостійної сплати податкових зобовязань та податкового боргу цього підприємства та з того, що відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»саме Національний банк визначає систему, порядок і форми платежів.

Виходячи з останнього, п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22) встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, а п. 3.8 цієї ж Інструкції визначає, що зміст платіжного доручення вказує на призначення платежу та підстави його здійснення, та цей зміст визначає саме платник, а банк лише перевіряє факт заповнення реквізиту «призначення платежу».

Колегія суддів вважає, що окружним судом правильно застосовані до правовідносин сторін зазначені вище положення нормативних актів, та погоджується з тим, що саме виключно платник (позивач) повинен в спірному випадку визначати призначення платежу, а не будь-хто інший, в тому числі податкова інспекція.

За таких обставин, на переконання колегії, суми податкових зобовязань або податкового боргу (з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону) слід вважати сплаченими позивачем у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначенням платежу.

Останнє свідчить про безпідставність винесення відповідачем оспорюваних повідомлень-рішень.

Тим більше, що таким заходом впливу на платника податків, як зміна призначення його платежу ДПІ жодним актом не наділена. Останнє випливає із позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 17.03.2009 № 358/13/13-09.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а його дії здійснені всупереч його повноважень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Балаклійському районі Харківської області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.12.2010.