Ухвала суду № 13368987, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7751/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства райспоживспілки «Меркурій»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Підприємства райспоживспілки «Меркурій»до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області про визнання недійсним податкового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Підприємство райспоживспілки «Меркурій»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області про визнання недійсним податкового рішення № 0008082301/0 від 05.11.2009 року про донарахування податку на прибуток за основним платежем на суму 5020 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2004 грн. та № 0008072301/0 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10876 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Баранівському районі Житомирської області була проведена виїзна планової перевірки підприємства райспоживспілки «Меркурій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., про що складено акт № 131/231/32476832 від 22.10.2009 р., на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2009 року № 0008082301/0 та № 0008072301/0.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0008082301/0 від 05.11.2009 р. визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5020 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2004 грн.

Як встановлено актом перевірки, позивач, в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу інших доходів не включило доходи з інших джерел, а саме не включило до складу доходів суми дотацій отриманих на розрахунковий рахунок підприємства від Баранівського РЦЗ за працевлаштування безробітних за 2008-2009 роки. Сума заниженого доходу становить 20078 грн.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві та запереченнях до акту перевірки № 131/231/32476832 від 22.10.2009 р. зазначено, що ними помилково не включено до складу доходів, одержану дотацію від Баранівського районного центру зайнятості за працевлаштування безробітних в сумі 20078 грн., однак, відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 вищезазначеного Закону, суми фактично нарахованої заробітної плати працівникам за 2008 р. в сумі 12377 грн. і за 2009 р. в сумі 2329 грн. та внесків до фондів державного загальнообовязкового страхування за 2008 р. в сумі 4542 грн. і за 2009 р. в сумі 2329 грн. повинні були віднесені на витрати. Підприємство має право включити до валових витрат понесені витрати по заробітній платі. У випадку відшкодування заробітної плати Баранівським РЦЗ підприємство витрат не понесло.

Також, в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції представник позивача (головний бухгалтер) пояснила, що витрати на оплату праці працевлаштованим працівникам, а також дотація на відшкодування зазначеної зарплати, які поступили на рахунок підприємства від Баранівського РЦЗ, нею, а ні до складу валового доходу, а ні до складу валових витрат включено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008082301/0 від 05.11.2009 р. про донарахування податку на прибуток за основним платежем на суму 5020 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2004 грн.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством, в порушення п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»уточненим розрахунком № 7 від 10.01.2009 р. включено до рядка 23.4 «зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу»декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008 року суму 27562 грн. та відповідно за листопад 2008 року № 6 від 10.01.2009 р. в сумі 15510 грн. за результатами перевірки від 23.12.2008 р. № 53/231/32476832, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 21751 грн., а саме: в жовтні 2008 року на суму 12052 грн., у листопаді 2008 р. на суму 9699 грн. та завищення ПДВ в сумі 27562 грн., а саме: за січень 2009 року на суму 2141 грн., лютий 2009 р. на суму 9945 грн. та березень 2009 р. на суму 9665 грн.

Разом із тим, позивач вважає, що при винесенні повідомлення-рішення № 0008072301/0 від 05.11.2009 р., яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 10876 грн., відповідачем не було враховано надані підприємством уточнюючі розрахунки № 6 та № 7 від 10.01.2009 р. податкових зобовязань з податку на додану вартість з виправленими самостійно виявленими помилками.

Так, у листі Державної податкової адміністрації України від 25.05.2001 р. № 6901/7/16-111 зазначено, що у випадку, коли у платника була проведена документальна перевірка і за її результатами було донараховано чи зменшено суму податку, визначену платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, то за ті звітні періоди, за які проведено перевірку, як правило, уточнена декларація подаватися не повинна, оскільки всі помилки мають бути виявлені в результаті перевірки. Виняток складає лише випадок, коли перевірку проведено некваліфіковано, помилок не виявлено, а наявність помилок у перевіреному звітному періоді доведена платником документально. В цьому разі щодо осіб, які проводили перевірку, має бути проведено службове розслідування та застосовані відповідні заходи впливу, а уточнена декларація повинна бути прийнята.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008072301/0 від 05.11.2009 р., яким позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 10876 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, позивач вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, разом із тим, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час розгляду апеляційної скарги позивачем не доведено обставин, на яких грунтуються вимоги про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Підприємства райспоживспілки «Меркурій»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: