Ухвала суду № 13368907, 23.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7273/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЛітвіної Н.М.

суддів:Хрімлі О.Г.

Чаку Є.В.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури Житомирської області та Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Липницький спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов Державного підприємства «Липницький спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Лугинському районі Житомирської області від 15 січня 2009 року за №000952301/0, за №0000942301/0 та за №000281701/0.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура Житомирської області та Державна податкова інспекція у Лугинському районі Житомирської області звернулися з апеляційними скаргами та просять суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05 жовтня 2009 року Державною податковою інспекцією в Лугинському районі Житомирської області було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт №12/23-15/00374628.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом завищення валових витрат в сумі 1862063, 00 грн. на придбання сировини для виробництва етилового спирту, завищення приросту балансової вартості запасів на 1851356, 00 грн. та завищення податкового кредиту на 2130335, 00 грн., чим порушено п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2009 року за №0000942301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 2389353, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 808452, 00 грн., за № 0000952301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 215132, 00 грн. та штрафної санкції в сумі 1075566, 00 грн. та за № 0002831701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 941, 08 грн. за штрафної санкції в сумі 1 882, 16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДП «Липницький спиртовий завод»придбав жито, пшеницю, кукурудзу для виробництва спирту етилового.

Відповідач посилається на те, що у позивача відсутнє право власності на придбану сировину, оскільки у нього відсутні ветеринарні довідки, сертифікати якості, складські квитанції або складські свідоцтва на придбане зерно, які, на думку відповідача, є первинними документами, обов"язковими для ведення бухгалтерського обліку, а тому він не може віднести до складу валових витрат витрати на придбання зернових культур та до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання сировини.

Відповідно до ч. 4 п. п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 265 ГК України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 - товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, операції з поставки зернових культур оформлено накладними, видатковими накладними, які є розрахунковими документами в розумінні податкового законодавства.

Поставка зерна позивачеві підтверджена товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, які складені у відповідності до норм чинного законодавства.

В акті перевірки відсутні посилання на те, що накладні та видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, понесені на придбання зернових культур, можна віднести до складу валових витрат.

Крім того, вказана сировина використовувалася підприємством на цілі, пов"язані з господарською діяльністю.

Отже, висновок відповідача про те, що позивач за відсутності у нього сертифікатів якості та ветеринарних довідок безпідставно відніс до валових витрат 1862063, 00 грн. витратина придбання сировини для виробництва етилового спирту та завищив податковий кредит на 2130335, 00 грн., є помилковим, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність підтвердження валових витрат документами про якість придбаної продукції.

А відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що встановлені у цьому Законі, не допускається.

В зв»язку з цим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Відповідно до 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3-5.8 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат.

Понаднормові витрати природного газу та електроенергії даними обмеженнями не передбачені, а тому висновок відповідача про завищення валових витрат в цій частині є безпідставним.

Відповідно до п. п. 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону - облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Підпунктом 8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону визначено, що у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Таким чином, балансова вартість групи основних фондів не зменшується на балансову вартість одиниці цієї групи, що виведена з експлуатації, і з метою оподаткування продовжує амортизуватись.

Отже, амортизаційні відрахування на пошкоджений в ДТП автомобіль МАН, державний номер 21-81 ІО за ІУ квартал 2008 року 14 251, 98 грн.; І квартал 2009 року 13 379, 66 грн.; ІІ квартал 2009 року 12 560, 73 грн. позивачем нараховано правомірно.

Не заслуговує на увагу й посилання позивача на порушення позивачем п. п. 4.3.6 п. 4.3. ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого не забезпечено утримання та перерахування до бюджету суми 941, 08 грн. внаслідок надання соціальних благ за рахунок коштів підприємства на страхування дев"яти працівників відомчої сільської пожежної охорони відповідно до договору обов"язкового особистого страхування, а також членів добровільних пожежних дружин на загальну суму 5 332,80 грн.

Відповідно до п. п. 4.3.6 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- не оподатковується сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 7 Закону України "Про страхування" визначено види обов"язкового страхування, до яких віднесено, зокрема, особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб та нарахування фінансової санкції.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Прокуратури Житомирської області та Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 31 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 30 грудня 2010 року.