Ухвала суду № 13368440, 17.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3091/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Борисюк Л.П. при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Різника В.С., представника позивача Мельник А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ватутіно на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Ватутіно Черкаської області до Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У грудні 2007 року Державна податкова інспекція у місті Ватутіно Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал»податкового боргу в сумі 362686, 40 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та прийняти нову постанову суду, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Ватутінське комунально-виробниче підприємство «Водоканал», код ЄДРПОУ 24359125 зареєстроване Ватутінським міськвиконкомом Черкаської області 15.08.1996, про що підприємству видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до Статуту підприємства, власником майна є Ватутінська міська рада, підприємство знаходиться в міській комунальній власності і забезпечує водопостачання і каналізацію для населення, підприємств та організацій міста.

Згідно даних довідки про взяття на облік платника податків, відповідач взятий на облік у Ватутінському відділенні Шполянської ОДПІ за № 110.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних ДПІ у м. Ватутіно станом на 06.12.2007 у відповідача внаслідок несплати самостійно узгоджених ним сум податкових зобовязань утворився податковий борг у розмірі 362686 грн. 40 коп., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 320695 грн. 18 коп., з податку на прибуток 2933 грн., з податку з власників транспортних засобів 1033 грн., земельний податок 12116 грн. 43 коп., плату за використання водних ресурсів 365 грн. 39 коп., відрахування на геологорозвідувальні роботи 17712 грн. 33 коп., збір за забруднення 5806 грн. 03 коп., комунальний податок 2025 грн. 04 коп., що підтверджується поданими відповідачем до податкової інспекції податковими деклараціями (розрахунками) та картками з особових рахунків відповідача з вказаних податків і зборів.

Також встановлено наявність податкового боргу підприємства на час подання позову (06.12.2007), згідно з якою борг підприємства становить 12116 грн. 43 коп. (по земельному податку), але представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції наполягав на стягненні всієї суми податкового боргу відповідно до первинного позову у розмірі 362686 грн. 40 коп.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що, відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок з власників транспортних засобів, земельний податок, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесені до загальнодержавних податків і зборів. Комунальний податок віднесений до місцевих податків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач, всупереч вимогам передбаченим п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», змінював призначення платежу, зараховуючи кошти підприємства згідно із платіжними дорученнями на погашення заборгованості за попередні періоди.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед них відсутній такий захід, як зміна податковим органом визначеного платником призначення платежу.

До того ж, з аналізу норм цього Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків застосовуються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Таким чином, здійснивши звірку боргу по платіжним дорученням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за підприємством на день подання первинного позову рахувався борг: з податку на додану вартість у розмірі 100500 грн. 75 коп., з податку на прибуток - 6 грн., по комунальному податку 589 грн. 10 коп., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища 3685 грн. 99 коп., по земельному податку 3011 грн. 73 коп.

Також відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано послався на наявність постанови Господарського суду Черкаської області від 16.04.2007 у справі № 07/1121а, яка набрала законної сили та якою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ватутіно від 15.01.2007 № 0000121500/3, що включало в суму податкового боргу (320695 грн.) підприємства у даній справі суму штрафних санкцій в розмірі 106686 грн. 85 коп.

Згідно із ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Також судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році на виконання ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 «Про затвердження порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»укладено Договори про організацію взаєморозрахунків № 4 від 22.07.2008 на суму 355381 грн. та № 3 від 09.07.2008 на суму 168840 грн.

Кошти, які перерахували на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведення (субвенція) були направлені централізовано на погашення всієї податкової заборгованості з податку на додану вартість станом на 1 січня 2008 року.

На виконання умов даних Договорів було проведено взаєморозрахунки та погашено всю податкову заборгованість з податку на додану вартість, що у виникла у підприємства станом на 1 січня 2008 року, що підтверджується також листом управління Державного казначейства у м. Ватутіно № 04-42/576 від 03.09.2009, копіями платіжних доручень № 8 від 31.07.2008 на суму 168840 грн. та № 9 від 29.08.2008 на суму 355381 грн.

Таким чином, на підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважає, що борг з податку на додану вартість підприємством на час розгляду справи у Черкаському окружному адміністративному суді погашений.

Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави зробити висновок, що ст. 3 вищевказаного Закону, передбачає можливість примусового стягнення за рішенням суду активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, однак це загальний порядок примусового погашення податкового боргу платників податків, а ст. 11 цього ж Закону - спеціальний порядок погашення податкового боргу платниками податків, які перебувають у державній або комунальній власності.

У даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції, має застосовуватися лише спеціальний порядок погашення податкового боргу відповідачем, який не передбачає права податкового органу на примусове стягнення за рішенням суду податкового боргу за рахунок активів платника податків, який перебуває у комунальній власності у порядку передбаченому ст. 3 вищевказаного Закону.

Разом з цим суд першої інстанції встановив, що позивач звертався з листами від 19.06.2007 № 2141/24-023, від 19.06.2007 № 2142/24-023, від 14.05.2007 № 1682\24-022, від 04.04.2007 № 1161/24-022, від 11.12.2006 № 1834/24-022, від 28.11.2006 № 1672/24-022, від 28.11.2006 № 1671/24-022 до Ватутінського міського голови, у яких просив останнього повідомити податкову інспекцію про можливість виділення майна відповідача, яке не входить до складу його цілісного майнового комплексу, для погашення податкового боргу.

Виконавчим комітетом Ватутінської міської ради на вказані вище звернення позивача була надана відповідь від 27.12.2007 №1098 № 630, у якій повідомляється про відсутність можливості виділити частину майна відповідача, яке не входить до складу його цілісного майнового комплексу, для погашення податкового боргу.

19 червня 2007 року позивач надіслав до Ватутінської міської ради лист №2141/24-023 з вимогою прийняти рішення про продаж частини активів відповідача для погашення його податкового боргу. Ватутінська міська рада відповіді на вказаний лист позивача не надала і рішення про продаж активів відповідача не прийняла.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, позивач ДПІ у м. Ватутіно не довів виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, а саме на надав жодного доказу ні відсутності у відповідача (комунального підприємства) майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності, ні доказів його недостатності для погашення податкового боргу, ні доказів звернення до суду із заявою про визнання відповідача банкрутом.

Однак, згідно довідки Державної податкової інспекції у місті Ватутіно Черкаської області № 4189/10-050 від 12.08.2010 станом на 06.12.2007 (день подання позовної заяви), сума заборгованості Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал» становить лише по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 12116 грн. 43 коп.

Так як предмет позову у даній справі є податковий борг у розмірі 362686 грн. 40 коп., і в ході судового розгляду справи розмір позовних вимог не змінювався, навіть з урахуванням довідки про наявність боргу у розмірі 12116 грн. 43 коп. та судових рішень, які набрали законної сили, а також з урахуванням недотримання позивачем спеціального порядку погашення податкового боргу відповідача як підприємства, що перебуває у комунальній власності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної Державної податкової інспекції у місті Ватутіно відмовити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:М.В Межевич

судді:Л.П. Борисюк

І.І. Бараненко