Ухвала суду № 13368420, 17.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3932/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Борисюк Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Кредитної спілки «Рушник»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у справі за позовом Кредитної спілки «Рушник»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути віднесені до інших обставин непереборної сили, які відповідно до пп. 15.4.1 п. 15.4 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були б підставою для продовження граничних строків подання податкової звітності.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 26.05.2010р. № 13732/15-117 запросив директора кредитної спілки «Рушник»до ДПІ у місті Черкаси для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно неподання податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ і організацій, звіту про суми пільг за перший квартал 2010 року.

Однак, позивач листом № 14 від 04.06.2010р. повідомив відповідачам про причину неподання звіту, а саме: на підставі постанови судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2010 року працівниками УПМ ДПА в Черкаській області вилучено бухгалтерські документи та електронну бухгалтерську базу.

08.07.2010р. відповідачем було складено акт № 4239/15-1/34997900 про результати невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності подання податкової звітності, яким встановлено порушення вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: позивачем не подано податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ і організацій за перший квартал 2010 року.

За наслідком складання вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015091501/0 від 13 липня 2010 року про застосування 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

За змістом п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Суд враховує, що згідно підпункту 15.4.1 пункту 15.4 статті 15 Закону № 2181-ІІІ граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у звязку з увязненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаною правовою нормою встановлений виключний перелік підстав продовження граничних строків подання податкової декларації.

Особливості продовження строку подання податкової декларації встановлені Порядком застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 113 від 19 березня 2001 року (далі Порядок).

Згідно пп. 2.1. п. 2 вказаного Порядку продовження граничних строків для юридичної особи здійснюється, якщо ніхто із посадових осіб такої юридичної особи не мав можливості у визначені Законом строки виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами платника податків, а власник такої юридичної особи був позбавлений можливості призначити інших посадових осіб.

Відсутність можливостей у особи виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами може бути пов'язана з обставинами, наведеними в пп. 2.3 п. 2 зазначеного Порядку.

У відповідності до пп. 7 п. 2.3 Порядку відсутність можливостей в особи виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами може бути пов'язана з іншими обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Поняття обставин непереборної сили розкрито у п. 1.7 Порядку, згідно якого це надзвичайна і непереборна за даних умов сила (стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу юридичної особи або силами фізичної особи і яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Існування обставин непереборної сили може підтверджувати документами, переліченими в п. 2.3.7 Порядку.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які можуть бути віднесені до інших обставин непереборної сили та можуть бути підставами для продовження строку подання податкової звітності, визначенні пп. 15.4.1 п. 15.4 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0015091501/0 від 13 липня 2010 року про застосування 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Рушник»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя І.І. Бараненко

Суддя Л.П. Борисюк