Рішення № 13367224, 27.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

27.12.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                 тел.698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел.678-853

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

27 грудня 2010 року Справа №8/65/14

За позовом: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите

акціонерне товариство), провул.Шевченка, 12, м.Київ, 01001 (Філія

“Відділення Промінвестбанку в м. Житомир”, Бульвар Новий, 5, м.

Житомир, 10014)

До відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки”, вул.

Дружби народів, 36, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

2. Відкритого акціонерного товариства „Галіївський маслозавод

ім.В.Ф.Мазуркевича”, вул.Заводська, 20, с.Галіївка, Чуднівський

район, Житомирська область, 13251

Про стягнення 14119697грн.27коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: Паламарчук О.А. –представник, довіреність №б/н від 01.09.2010р.

від відповідача-2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідачів солідарно 13500000грн. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №30 від 15.04.2008р., 542782грн.50коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 55385грн.48коп. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 18885грн.44коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 2643грн.86коп. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії, внаслідок чого, на думку позивача, відповідач-1 повинен достроково повернути всю суму кредиту, та сплатити заборгованість по процентах і комісії. Оскільки, як зазначає позивач, в забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором, між сторонами укладений договір поруки, то відповідач-2 має нести солідарну відповідальність по зобов’язаннях відповідача-1.

Відповідач-1 в письмовому відзиві (Т.1, а.с. 101) проти позову заперечує, стверджуючи, що боргові зобов’язання виникли за договором, правомірність укладення якого є спірною та оспорюється в господарському суді

Відповідач-2 в письмовому відзиві (Т.1, а.с. 102-104) проти позову заперечує, також стверджуючи, що договір поруки №33 від 15.04.2008р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

В письмовому відзиві, який поданий в судовому засіданні 01.06.2010р. (Т.2, а.с. 1), відповідач-2 проти позову заперечує, мотивуючи тим, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.05.2010р. у справі №6/9-Д договір поруки №33 від 15.04.2008р. визнано недійсним, а тому, на думку відповідач-2, провадження у справі №8/65/14 підлягає припиненню в частині вимог до відповідач-2 у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В додаткових поясненнях, наданих в судовому засіданні 27.12.2010р., відповідач-1 проти позову заперечує, вказуючи, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ґрунтуються на кредитному договорі №30 від 15.04.2008р., який разом із похідними від нього договорами, визнані судом недійсними.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. До початку судового засідання від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи заперечував.

Оскільки на день проведення судового засідання припадає останній день строку вирішення спору, і у суду відсутні правові підстави для його продовження, а також враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін обов’язковою не визнавалася, причини неможливості направити представника для участі у судовому засіданні не є переконливими, неявка представника позивача не перешкоджає продовженню розгляду справи по суті, судом клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється.

Представник відповідача-2 в судове засіданні не з’явився, хоча відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення йому 23.12.2010р. телеграми суду. Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в засіданнях господарського суду є правом сторони, яким відповідач-2 не скористався, а також враховуючи, що його явка не визнавалась обов’язковою, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача-2.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення представника відповідача-1, вивчивши та оцінивши надані сторонами докази, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (банк за умовами договору, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством „Маслозавод „Прилуки” (відповідач-1 у справі, позичальник за умовами договору) укладено кредитний договір №30 (далі за текстом –кредитний договір), за умовами якого банк за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів зобов’язався надати позичальнику на рефінансування кредитної заборгованості в АКБ «Укрсоцбанк»кредит у сумі 13500000грн.

В п.п.3.1., 3.2. кредитного договору сторони встановили, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20636350175817, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м.Житомир”, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

В свою чергу, відповідно до п.2.2. кредитного договору позичальник зобов’язався остаточно повернути кредит не пізніше 25 березня 2011 року. Повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами у відповідності до встановленого в п.2.2. кредитного договору графіку.

Крім того, відповідно до п.2.1. кредитного договору позичальник зобов’язався також сплатити банку проценти за користування кредитом. Згідно із п.3.2. кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17% річних.. Нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод ”факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п.2.2. цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником двічі в місяць в наступні терміни:

за період з останнього робочого дня минулого місяця по 25 число поточного місяця - нараховуються банком 26 числа поточного місяця та сплачуються позичальником починаючи з 26 числа поточного місяця по останній робочий день поточного місяця;

за період з 26 числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця –нараховуються банком та сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця.

Проценти сплачуються позичальником з поточного рахунку №26009301175817 в філії ”Відділення Промінвестбанку в м.Житомир” (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок №20681350175817, відкритий в філії ”Відділення Промінвестбанку в м.Житомир”, у встановлений цим пунктом терміни. Проценти за грудень нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Також, відповідно до п.3.4. кредитного договору позичальник зобов’язався сплачувати банку за управління кредитом комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісяця. Комісійна винагорода за управління кредитом нараховується банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по передостанній робочий день поточного місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по передостанній робочий день місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п.2.2. цього договору, та сплачується позичальником в день її нарахування з поточного рахунку позичальника №26009301175817, відкритий в філії ”Відділення Промінвестбанку в м.Житомир” (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок №35788301175817, відкритий банком в філії ”Відділення Промінвестбанку в м.Житомир”. Комісійна винагорода за управління кредитною лінією за грудень нараховується з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня та сплачується позичальником в день її нарахування.

В подальшому договором №2 від 27.11.2008р. сторони за взаємною домовленістю внесли зміни до кредитного договору в частині порядку нарахування та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом. А саме, сторони встановили, що проценти за користування кредитом за період з 31.10.2008р. по 30.11.2008р. нараховуються банком 1 грудня 2008 року та сплачуються позичальником 5 грудня 2008 року. Проценти за користування кредитом за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. нараховуються банком 5 січня 2009 року та сплачуються 9 січня 2009 року. Комісійна винагорода за управління кредитом за період з 31.10.2008р. по 30.11.2008р. нараховується банком 1 грудня 2008р. та сплачується позичальником 5 грудня 2008р. Комісійна винагорода за управління кредитом за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. нараховується банком 5 січня 2009р. та сплачується позичальником 9 січня 2009р.

В розділі 5 кредитного договору сторони узгодили умови відповідальності позичальника у разі неналежного виконання останнім взятих на себе зобов’язань. Зокрема, відповідно до п.5.3. вищевказаного розділу кредитного договору за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та комісій позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. При цьому, відповідно до п.3.5. кредитного договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

В п.2.2. кредитного договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати процентів за кредитом відповідно до п.3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий каледнарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну погашення кредиту.

До того ж, в п.4.3.4. кредитного договору сторони встановили право банку вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, комісій, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадку, зокрема коли, позичальник не виконав у строк свої обов’язки по сплаті процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Крім того, в забезпечення належного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 15 квітня 2008 року між позивачем (кредитор за умовами договору), відповідачем-1 (позичальник за умовами договору) та Відкритим акціонерним товариством ”Галіївським маслозаводом ім. В.Ф. Мазуркевича” (поручитель за умовами договору, відповідач-2 у справі) укладено договір поруки №33 (далі за текстом –договір поруки).

Відповідно до п.2.1. договору поруки поручитель у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданому кредиту в розмірі 13500000грн.; процентів, нарахованих за користування кредитом в розмірі 17% річних (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов’язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1000грн., комісійної винагороди за управління кредиту в розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно; неустойки (штрафу, пені); збитків, завданих кредиторові, зобов’язується виконати зобов’язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.

Згідно із п.2.2. договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов’язань, що виникають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

На виконання кредитного договору позивачем в порядку, передбаченому цим договором, надано відповідачу кредит у розмірі 13500000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№006, 003, 001, 002, 005, 007 від 15.04.2008р. (копії –Т.1, а.с. 23-25).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 13500000грн. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №30 від 15.04.2008р., 542782грн.50коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 55385грн.48коп. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 18885грн.44коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р., 2643грн.86коп. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом, нарахованої за період з 03.11.2008р. по 18.03.2009р. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 взятих не себе за кредитним договором зобов’язаннь в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом, внаслідок чого у банку виникло право достроково вимагати погашення кредиту, сплати прострочених платежів та пені від відповідачів як солідарних боржників.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між позивачем та відповідачем-1 кредитному договорі №30 від 15.04.2008р. та укладеному між позивачем та відповідачами договорі поруки №33 від 15.04.2008р.

          В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2010р. у справі №11/10-Д за позовом Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Філія „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича” про визнання недійсним кредитного договору (копія –Т.2, а.с. 51-55). Вищевказаним рішенням визнано недійсним кредитний договір №30 від 15.04.2008р.

          Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010р. (копія - Т.2, а.с. 56-59) вищевказане рішення в частині визнання недійсним кредитного договору №30 від 15.04.2008р. залишено без змін.

          Згідно із ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Відповідно до ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення суду у справі №11/40-Д, яким визнано недійсним кредитний договір №30 від 15.04.2008р., укладений між позивачем та відповідачем-1, набрало законної сили та відповідно до приписів ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковим на всій території України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

          Нормами цивільного та господарського законодавства встановлено ряд вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тобто для виникнення тих правових наслідків, за для яких сторони вступили в договірні відносини.

          При цьому, відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тобто, недійсний правочин не породжує для сторін ніякі цивільні права та обов’язки, які визначені його змістом.

          Враховуючи, що кредитний договір №30 від 15.04.2008р., яким позивач обґрунтовує виникнення у відповідача-1 перед позивачем зобов’язань, визнаний судом недійсним, він не створює для відповідача-1 ніяких обов’язків, окрім тих, які пов’язані з його недійсністю, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача-1 є безпідставними.

          Як встановлено судом вище. в забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором №30 від 15.04.2008р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №33 від 15.04.2008р.          Позовні вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовує наявністю на підставі вказаного договору поруки солідарного обов’язку у відповідача-2 перед позивачем щодо погашення кредитної заборгованості.

          З цього приводу слід зазначити наступне.

          Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є порука.

          За змістом приписів цивільного законодавства забезпечуватися може лише дійсне зобов’язання, оскільки як встановлено ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. В силу приписів вищевказаної статті недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

          Спеціальними нормами, що регулюють відносини поруки, не передбачено, що такий вид забезпечення зобов’язання продовжує діяти, у разі визнання недійсним забезпеченого нею основного зобов’язання.

          Таким чином, оскільки основне зобов’язання, тобто кредитний договір №30 від 15.04.2008р., визнано недійсним, договір поруки №33 від 15.04.2008р. в силу вимог закону також є недійсним. В зв’язку з цим суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 також є безпідставними.

          З огляду на вищевикладене, в позові має бути відмовлено повністю.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

          Керуючись ст.ст.11, 216, 546, 548 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 82-85, 105, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

                              Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення складено та підписано 30 грудня 2010 року.          

Суддя           Т.Г. Оленич