Постанова № 13365666, 22.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 р. № 18/214пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчукаГ.А.,

суддів:МачульськогоГ.М., КривдиД.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р.

у справі№18/214пд

господарського судуЛуганської області

за позовомПідприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганбуд-ВД"

пророзірвання договору та витребування майна

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ПавлікО.М., дов.№300 від 22.12.2010р.;

відповідача:не з'явились; В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009р. Підприємство з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, у якій просило розірвати договір купівлі-продажу товарів №133-2008/УКР від 04.03.2008р. (далі Договір від 04.03.2008р.), укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганбуд-ВД" (далі Товариство) та витребувати у Товариства дорожньо-будівельну техніку, а саме машину для нанесення мікрошарів SMS 12000 фірми SCHAFER, серійний номер НОМЕР_2, та сідельний тягач MAN TGA 18.400, серійний номер НОМЕР_1

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно на виконання умов Договору від 04.03.2008р. передало Товариству дорожньо-будівельну техніку, яка стосується предмету спору, проте Товариство зобов'язання з оплати вказаної техніки у повному обсязі не виконало.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.2010р. (суддя КорнієнкоВ.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. (колегія суддів: ПарамоноваТ.Ф., БойченкоК.І., ЄжоваС.С.) рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що:

позовна вимога Підприємства про розірвання Договору від 04.03.2008р. не ґрунтується на умовах вказаного договору, оскільки ним передбачена можливість його одностороннього розірвання;

позовна вимоги Підприємства про витребування спірної дорожньо-будівельної техніки не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд порушив ст.ст.651 та 697Цивільного кодексу України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Підприємства про розірвання Договору від 04.03.2008р., господарський апеляційної інстанції виходив з того, що вказана позовна вимога не ґрунтується на умовах вказаного договору, оскільки ним передбачена можливість його одностороннього розірвання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок не ґрунтується на нормах глави 53 Цивільного кодексу України, які не забороняють у випадку встановлення у договорі можливості його розірвання в односторонньому порядку вимагати у передбачених законодавством України випадках розірвання такого договору в судовому порядку.

Разом з тим, місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що:

Товариство згідно умов Договору від 04.03.2008р. зобов'язалось сплатити Підприємству грошові кошти за одержану на підставі вказаного договору дорожньо-будівельну техніку (машину для нанесення мікрошарів SMS 12000 фірми SCHAFER, серійний номер НОМЕР_2, та сідельний тягач MAN TGA 18.400, серійний номер НОМЕР_1) у загальному розмірі 643200,00євро (у гривнях за курсом Національного Банку України) до 15.10.2008р.;

фактично Товариством на виконання умов Договору від 04.03.2008р. було сплачено 2159092,49грн. (290354,10євро за курсом Національного Банку України на момент оплати);

Підприємство неодноразово зверталось до Товариства з вимогами сплатити заборгованість за Договором від 04.03.2008р., проте Товариство вказану заборгованість не сплатило, у зв'язку з чим її розмір на момент розгляду справи складає 352845,90євро (4173037,89грн. за курсом Національного Банку України на момент пред'явлення позову).

Відповідно до частини другої ст.652 Цивільного кодексу України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженням господарського суду Луганської області про те, що Товариство, не сплативши Підприємству 352845,90євро (у гривнях за курсом Національного Банку України), істотно порушило умови Договору від 04.03.2008р., що є підставою для розірвання вказаного договору.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Підприємства про розірвання укладеного з Товариством Договору від 04.03.2008р.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Підприємства про витребування дорожньо-будівельної техніки, яка стосується предмету спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки Договір від 04.03.2008р. не є розірваним, то відповідна позовна вимога не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Між тим, як зазначалось вище, господарський суд другої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог Підприємства про розірвання укладеного з Товариством Договору від 04.03.2008р.

Як вказувалось раніше, Договір від 04.03.2008р. було правильно розірвано у судовому порядку.

Згідно з частиною четвертою ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що п.10.4 Договору від 04.03.2008р. передбачалось повернення Товариством Підприємству одержаної на підставі вказаного договору дорожньо-будівельної техніки у випадку розірвання договору у зв'язку з простроченням оплати більш як на три місяці.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Луганської області обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Підприємства про витребування у Товариства дорожньо-будівельної техніки, щодо якої виник спір.

Частиною першою ст.11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010р. має бути залишено в силі з підстав, викладених вище, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. у справі №18/214пд господарського суду Луганської області скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010р. у справі №18/214пд залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганбуд-ВД" (ідентифікаційний код 33472451) на користь Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (ідентифікаційний код 25638086) 12792,50грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя Г.А.Кравчук

Суддя Г.М.Мачульський

Суддя Д.С.Кривда