Постанова № 13365600, 15.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 р. № 7/84-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Дніпропетровської області

17.08.2010

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

05.10.2010

у справі№ 7/84-10

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

простягнення 3 772, 99 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідачаповідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості у розмірі 460, 42 грн., пені у розмірі 2 852, 20 грн., 3% річних у розмірі 460, 37 грн., витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 771, 00 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05.08.2010 а.с. 41-44).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 у справі № 7/84-10 (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 (колегія суддів у складі: Лотоцька Л.О. головуючий суддя, судді Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3% річних у розмірі 447, 98 грн., витрати на оплату державного мита у розмірі 346, 70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 300 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 7/84-10 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди приміщень від 29.07.2005 в частині сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами статей 525, 526, 610-612, 625, 629, ЦК України та статей 193 ГК України на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договору оренди приміщень від 29.07.2005, зясувавши обставини невиконання відповідачем договірних зобовязань та перевіривши правильність нарахування позивачем суми боргу, пені та 3 % річних, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення даного позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 300 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості у розмірі 34 669,95 грн. по сплаті за користування майном.

05.08.2010 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій повідомив суд про перерахування відповідачем після звернення до суду з позовом основної заборгованості, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 852, 20 грн., 3% річних у розмірі 460, 37 грн. та покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 771, 00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат за послуги адвоката у розмірі 1 771, 20 грн. позивач надав суду наступні документи: укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 угоду про надання правової допомоги, довідку про надану юридичну допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордера № 27 від 29.07.2010 (доказ сплати 1 771, 20 грн. за адвокатські послуги), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_6 № 236 від 26.12.2002.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди обох інстанцій, врахувавши винні дії відповідача у виникненні спору (сплата боргу відповідачем після звернення позивача з позовом до суду), та керуючись приписами ст. 49 ГПК України стягнули в повному обсязі судові витрати, що складаються з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, водночас прийшли до висновку про стягнення витрат на оплату послуг адвоката у зменшеному розмірі, що свідчить про суперечливість висновків судів та не відповідає положенням ст. 49 ГПК України щодо порядку розподілу господарських витрат.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 7/84-10 підлягають зміні в частині розміру судових витрат Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 по оплаті послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 7/84-10 в частині стягнення розміру судових витрат по оплаті послуг адвоката змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 у справі № 7/84-10 викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3% річних у розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 98 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 70 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 00 коп."

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 7/84-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. МИРОШНИЧЕНКО