Ухвала суду № 133652612, 28.01.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/608/26

2-з/465/12/26

У Х В А Л А

"28" січня 2026 р. м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання: Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі:

заявник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_2 ),

особа, яка може отримати статус позивача-2: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_4 ),

особа, яка може отримати статус відповідача-1: Дочірне підприємство «Боднарівка» Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» (ЄДРПОУ 31804345, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Окружна, 56, засоби зв`язку: (032) 238-40-46, (067) 305-52-80, bodnarivkaeko@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС),

особа, яка може отримати статус відповідача-2: Виконавчий комітет Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, місце знаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1, має заресстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС),

предмет позову: усунення перешкод у користуванні житлом та скасування рішення про реєстрацію,

в с т а н о в и в:

26 січня 2026 року до Франківського районного суду м. Львова надійшла заява про забезпечення позову. Заявник просить суд забезпечити позов, шляхом заборони на вчинення дій щодо виселення, вчинення перешкод в користуванні майном, на вчинення будь-яких дій щодо перекриття чи демонтажу систем водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання квартири АДРЕСА_2

Заява обґрунтована такими обставинами:

1. Наміром звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні службовим житлом, та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №?1054 від 08.11.2025 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю на АДРЕСА_3 », в частині реєстрації права комунальної власності на будівлю під літерою «А-1» заг. пл. 177,1 кв.м. на АДРЕСА_3 , оскільки таке, на думку заявника, ґрунтується на невірних технічних характеристиках, внаслідок чого житловий будинок з нежитловими приміщеннями зареєстровано як нежитловий.

2. Використання службової квартири АДРЕСА_3 як єдиного житла заявника та ОСОБА_2 , у яку вони вселились з дозволу начальника Радянської виробничої дільниці ОСОБА_3 , як працівники відповідної організації та проживають з жовтня 1986 року по даний час, тобто більше 40 років, упродовж яких добросовісно сплачують всі платежі за комунальні послуги, а також здійснюють поточні ремонти квартири і будинку в цілому. Перебуванням заявника та ОСОБА_2 у черзі на отримання житла.

3. Вчиненням директором ДП «Боднарівка» протиправних, на думку заявника дій, спрямованих на виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заміни замків у вхідних дверях будинку, припинення електропостачання та газопостачання до квартири АДРЕСА_3 , що у зимовий період унеможливлює проживання у квартирі).

4. Невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки окрім демонтажу інженерних систем можуть мати місце інші самоправні дії, які значним чином утруднять відновлення систем чи можливість проживати у квартирі.

5. Застосування заходу забезпечення позову, за думку заявника, у вигляді тимчасової заборони вчинення дій щодо виселення, на вчинення перешкод в користуванні майном, на вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна не є занадто обтяжливими, не створює надмірних обмежень чи обтяжень, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог щодо забезпечення позову і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову і, зважаючи на предмет спору, адекватно відповідатиме завданню забезпечення позову та унеможливить зловживання правами.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України). При цьому, у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. Вказаний підхід враховує висновок про застосування норми права, викладений 14.06.2021 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/20.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно з приписами якої суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 ч.. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

Окрім того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.

Суд відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

При цьому в силу прямого застереження, наведеного в частині 10 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

На підтвердження обґрунтувань причини звернення із заявою про забезпечення позову суду надано:

- Копію Технічного паспорта виготовленого ОКП ЛОР «БТІтаЕО» (інвентаризаційна справа №4311) 09.02.2022;

- Копію листа Дочірнього підприємства «Боднарівка» від 23.12.2025 №НВ-25/206;

- Копію листа ТОВ «Газмережі України» №209/31.13-26 від 23.01.2026.

Листом від 23.12.2025 №НВ-25/206 Дочірнє підприємство «Боднарівка», як особа, що відповідає за безпечну експлуатацію дерев`яного будинку, збудованого на початку ХХ ст. (балансоутримувач будинку АДРЕСА_4), звернулось до ТОВ «Газмережі України» щодо перевірки законності надання послуг розподілу природного газу, вказавши, що невжиття заходів реагування, у випадку виникнення надзвичайних ситуацій за порушення правил безпеки системи газопостачання покладатиме відповідальність саме на ТОВ «Газмережі України» за:

- наявність витоків природного газу;

- несправність автоматики безпеки;

- нещільність та несправність димових і вентиляційних каналів;

- відсутність тяги в димових і вентиляційних каналах;

- самовільне підключення газовикористовуючого обладнання до системи газопостачання;

- відсутність технічного обслуговування системи газопостачання;

- невідповідність системи газопостачання технічній документації (її відсутність);

- відсутність технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів;

- відсутність безперешкодного доступу.

Даними листа ТОВ «Газмережі України» №209/31.13-26 від 23.01.2026 встановлено, що за результатом опрацювання листа від 23.12.2025 №НВ-25/206, через наявність витоків газу та незабезпечення власником (орендарем (наймачем) та/або управителем, співвласниками та/або управителем БКБ) технічного обслуговування згідно з вимогами п.4 гл.5 розділу V Правил технічної експлуатації систем газопостачання ними 29.12.2025 складено Акт про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу). Повідомлено про те, що за наявною інформацією Львівська міська рада не зверталася до Львівської філії Товариства та Товариства із заявою щодо газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Правила безпеки систем газопостачання затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119, встановлюють, зокрема:

2.1. балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із чинним законодавством України;

3.2. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

3.3. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

5.7. Підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови:

наявності витоків газу;

несправної автоматики безпеки;

несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів;

відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах;

самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання;

не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави;

не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

З урахуванням наведених заявником доводів і встановлених обставин оцінка дій представника одного із відповідачів як таких, що вчинені із наміром завдати шкоди заявнику (із наданням вказівок, використанням допомоги служб газопостачання), є суб`єктивною думкою заявника. Більш того, за наявності витоків газу, обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки підлягає відключенню від системи газопостачання незалежно від пори року та температури зовнішнього середовища. Крім цього, його своєчасне виявлення могло запобігти нещасним випадкам, аваріям, руйнуванням чи навіть загибелі людей.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимоги та обґрунтування заяви про забезпечення позову, фактично мають ознаки вирішення спору по суті, порушують право власності Львівської міської ради і фактично створюють перешкоди в управлінні будинком в цілому, наслідком чого може стати порушення правил його безпечної експлуатації, відповідальність за яку несе власник (балансоутримувач).

За встановлених у даній справі обставин застосування такого заходу забезпечення позову про який просить заявник свідчить про неадекватність заходу забезпечення позову заявленим вимогам та порушує збалансованість інтересів сторін спору.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства, а тому у його задоволенні слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: Баран О.І.