Постанова № 13365014, 25.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2010 р. № 2-а- 12148/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Яковлєвої К.В., Кононенко І.О., представника відповідача Пікалова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововодолазький хлібоприймальний пункт»до Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нововодолазький хлібоприймальний пункт»звернувся до суду з позовними вимогами до Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 28.04.2010р. та податкових повідомлень рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача № 0000011800/1 від 17.05.2010 р., № 0000011800/2 від 22.06.2010р., № 0000011800/3 від 09.09.2010р., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним .

Фахівцями Нововодолазької МДПІ Харківської області в квітні 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ФОП ОСОБА_4 за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., за наслідками якої прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 28.04.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15193,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7596,05 грн. за порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Позивач зазначає, що, на його думку, у податкового органу були відсутніми підстави вважати нікчемними договори, укладені позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4, висновок про таку нікчемність зроблено відповідачем на підставі невірного тлумачення змісту ст. 215 ЦК України. Так само необґрунтованими позивач вважає висновки відповідача про те, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 брав участь як «транзитер»у схемі з незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету, укладаючи угоди з ТОВ «РАДАМАНТ ГРУП», яке є «податковою ямою», а позивач, в даному випадку, є «вигодонабувачем»в зазначеній схемі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

В квітні 2010 року фахівцями Нововодолазької МДПІ Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ФОП ОСОБА_4 за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р. За результатами перевірки складено акт № 732/18-0-12/32404375 від 19.04.2010р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження зобовязань з податку на додану вартість в сумі 15193, 00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 5867,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 9326,00 грн., шляхом неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 15193,00 грн. в звязку з придбанням у ФОП ОСОБА_4 дизельного палива.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0000011800/0 від 28.04.2010р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15193,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7596,05 грн. за порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача, які було залишено без задоволення, прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000011800/1 від 17.05.2010 р., № 0000011800/2 від 22.06.2010р., № 0000011800/3 від 09.09.2010р.

Приймаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що Дергачівська МДПІ Харківської області надала відповідачу лист від 03.11.2009 р. № 2727/7/17-202 в якому повідомила, що відповідно до акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.10.2009р. № 959/17-209/166/2766416697 встановлено, що діяльність ФОП ОСОБА_4 здійснювалася на підставі правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства та порушують публічний порядок , отже є нікчемними в силу ст. 228 ЦК.

Проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_5було встановлено, що він не має трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, не має складських приміщень та виробничих потужностей, необхідних для виконання договорів, які укладалися ФОП ОСОБА_4 з іншими субєктами господарювання. також перевіркою було встановлено, що основним постачальнокм ФОП ОСОБА_4 було ТОВ «Радамант груп», яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та до складу податкових зобовязань якого не відносились суми ПДВ по операціях з ФОП ОСОБА_4, що свідчить про фактичну відсутність проведення операцій з купівлі-продажу товарів. Загальна сума розбіжностей з ПДВ по операціях між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Радамант груп»згідно з додатком 5 декларації «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»становить 2964123,22 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 290050,83 грн., жовтень 2008 року в сумі 373725,00 грн., листопад 2008 року в сумі 417942,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 366156,40, січень 2009 року в сумі 291469,39 грн., за лютий 2009 року в сумі 1224779, 60 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Радамант груп»визнано банкрутом та 29.12.2008 р. почалася ліквідація даного підприємства, яке не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів та виробничих потужностей для виконання угод, які укладаються ним з іншими субєктами господарювання. Відносно засновників даного підприємства порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Серед покупців ФОП ОСОБА_4 було виявлено позивача. Товар, придбаний ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Радамант груп»було реалізовано в жовтні 2008 року позивачу. Нововодолазькою МДПІ Харківської області позивачу було направлено запит про надання пояснень та документальних підтверджень взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008 р. Згідно наданих пояснень та проведеної перевірки було встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ФОП ОСОБА_4 включено до податкового кредиту (суму ПДВ 5867, 27 грн. включено до податкового кредиту в листопаді 2008 року, дата виписки в розшифровках податкового кредиту відображена «жовтень 2008 року», суму ПДВ 9325,44 грн. включено до податкового кредиту в жовтні 2008 року, дата виписки податкової накладної вказана «жовтень 2008 року») відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2008 року.

В ході перевірки встановлено, що дані, наведені в деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит позивача не є дійсними.

Враховуючи, що основним постачальником ФОП ОСОБА_4 був ТОВ «Радамант груп», проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям ФОП ОСОБА_4 та далі по ланцюгу постачання, здійснювалось з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання.

При цьому відповідач врахував, що відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Отже, діяльність юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, не направлена на отримання реального економічного ефекту не може створювати юридичних наслідків, передбачених чинним законодавством та є фіктивною.

Погоджуючись з висновками відповідача, суд зазначає, що сума податкового зобовязання, визначення якого передбачено п. 1.2. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розрахована відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в звязку з визнанням недійсними показників податкових зобовязань та податкового кредиту теж є недійсною.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України з:

передачі права власності на обєкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі обєкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталися раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника)на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти-дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пункт 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 250/2054 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку визначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Наявність у позивача виданих та отриманих податкових накладних, про що він зазначає в позовній заяві, є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не вичерпною. В даному випадку не було дотримано обовязкових умов для виникнення права на формування податкового кредиту виникнення обєкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо визнання податковим органом угод, укладених позивачем з ФОП «ОСОБА_5.», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом вбачається, що висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4 податковим органом зроблено в звязку з тим, що дані правочини не мали на меті реальне створення взаємних прав та обовязків щодо поставки товару та здійснення оплати за нього, натомість мали на меті незаконне формування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, незаконне відшкодування даного виду податку з державного бюджету.

Суд погоджується з тами висновком та зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем суду не надано вичерпних доказів, які б свідчили про реальність виконання укладених угод. Визнання їх такими в судовому порядку не вимагається.

Разом з тим відповідачем, як субєктом владних повноважень в повній мірі доведено правомірність свого рішення, обґрунтовано доведено, що а ні ФОП ОСОБА_4 ,а ні його основний контрагент ТОВ «Радамант груп», укладаючи зазначені угоди, не мали виробничих потужностей, трудових ресурсів, необхідних для їх виконання, отже заздалегідь не мали на меті досягнення реального економічного ефекту від таких угод, створення взаємних права та обовязків.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши відповідно до зазначених норм податкові повідомлення рішення відповідача, що оскаржуються в даній справі в межах позовних вимог, суд не вбачає підстав для їх скасування.

На підставі викладеного, ст., ст. 1,3,7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст., ст. 215,228 ЦК України та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 183-2, 185, 186, ч. 1 ст. 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововодолазький хлібоприймальний пункт»до Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 30 листопада 2010 р.

Суддя О.В. Присяжнюк