Постанова № 13363398, 06.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2010 р.Справа №2а-8375/10/14/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:

від позивачів Вишневський, представник за дов.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Приватного підприємства "Євротранс"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.10р. №0001631502/0

Суть спору: Приватне підприємство «Євротранс» (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17.06.10р. №0001631502/0 про визнання зобовязань з податку на додану вартість у сумі 8717,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 19177,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дане рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства по неповно зясованим обставинам, оскільки зроблені за результатом перевірки висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”є необґрунтованими.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. У письмових запереченнях, наданих до суду, проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято правомірно. Зазначив, що положення п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”не поширюються на позивача, оскільки немає рішення органу місцевого самоврядування, яким би були врегульовані тарифи на перевезення. Відповідач вказав, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 не може вважатися таким, що регулює тарифи на перевезення з тих підстав, що цим рішенням позивачу були погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах..

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Євротранс» зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 26.006.2002р. як юридична особа (ЄДРПОУ 32003201).

Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010р., за результатом якої був складений акт перевірки №2695/15-2/32003201 від 17.06.2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001631502/0 від 17.06.2010 року, яким визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 27894,00 грн., що складається з основного платежу 8717,00 грн. та штрафних санкцій 19177,00 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, ПП «Євротранс» занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 8717,00грн.

Такий висновок, відповідно до акту перевірки, зроблений відповідачем виходячи з того, що позивачем було задекларовано у період з березня 2007р. по лютий 2010р. операції, які звільнені від оподаткування (п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”) у сумі 48125,00 грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст.35 Закону України “Про автомобільний транспорт”та положення п.п. “а”п.2 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування України” зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі “маршрутного таксі”підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ПП «Євротранс» погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”не розповсюджується на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Отже, на думку відповідача Приватному підприємству «Євротранс» такі тарифи не встановлені, а тільки погоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” не поширюється на ПП «Євротранс».

Однак, такий висновок ДПІ є необґрунтованим у звязку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що Приватне підприємство «Євротранс» є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: “С 01.08.08 согласовать единый тарифы 2-00грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).”

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що поняття слова “регулювання”, застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну “регулювання”необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що перевіркою охоплений період за квітень 2010р., за який позивачу була нарахована сума ПДВ у звязку з встановленням неправомірного застосування ним норми закону, яка передбачає звільнення від оподаткування.

При цьому відповідачем у ході перевірки досліджено та надано оцінку тільки рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655, відповідно до змісту пункту 1 якого, тарифи узгоджуються з 01.08.08р.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 06.12.10р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанова складена у повному обсязі 10.12.2010р.

Керуючись ст.ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001631502/0 Державної податкової інспекції в м. Ялта, від 17.06.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Євротранс» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.