Постанова № 13362956, 24.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.11.10Справа №2а-12671/09/5/0170 17:29 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача Зеніков П.Д., представника відповідача Бора І.Ю. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Камоцці-пневматик-Сімферополь»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

за участю Прокуратури АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Камоцці-пневматик-Сімферополь» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007852301/2 від 22.10.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 168686,97 грн. та № 0011652301/0 від 08.09.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 45550,97 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування, про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 22.02.2010р. суд замінив ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від (т. 1 а.с.184-185) та зазначив, що в ході проведення невиїзної позапланової документальної перевірки від 12.06.09р. встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту на суму 168688,01 грн., а саме за червень 2008 року на суму 16465,50 грн., за липень 2008 року на суму 75183,47 грн., за вересень 2008 року на суму 48441,17 грн., за жовтень 2008р. на суму 28597,87 грн.

Ухвалами від 19.03.10р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

12.10.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз А.С. Філенко № 2210 від 24.09.2010р., у звязку з чим, суд ухвалою від 13.10.2010р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2009р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Будмонтажтехнології» за червень 2008р., з ОСОБА_5 за травень 2008р., з ТОВ КомфортСервісКрим за серпень, вересень 2008р.

За результатами якої складено акт № 5446/23-4/31675234 від 12.06.2009р., в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2008р. на 15465,50 грн., за липень 2008р. на 75183,47 грн., за вересень 2008р. на 48441,17 грн., за жовтень 2008р. на 28597,87 грн., а всього на суму 168688,01 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007852301/0 від 16.06.09р.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але всі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатами оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007852301/2 від 22.10.2009р.

31.08.2009р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ ТМС-Монтаж за липень, вересень 2008р.

За результатами якої складено акт № 8363/23-4/14290527 від 31.08.2009р., в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2008р. на 27422,00 грн., за жовтень 2008р. на 18128,97 грн. а всього на суму 45550,97 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0011652301/0 від 08.09.09р.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція (роботи) придбані позивачем відповідно до низки угод, укладених між позивачем та контрагентами: ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Комфорт Сервіс Крим», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ТМС-Монтаж», що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами прийнятих виконаних робіт, довідками вартості підрядних робіт, актами на списання відповідних товарів для виробничої діяльності, видатковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Цій факт також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 2210 від 24.09.2010р., яка була призначена судом під час розгляду справи. З якого вбачається, що фактично позивачем були придбані на підставі видаткових накладних, актів прийняття виконаних підрядних робіт, довідок вартості виконаних робіт, товари та роботи у контрагентів: ТОВ «Будмонтажтехнології» на суму 66942,91 грн., ТОВ «Комфорт Сервіс Крим» на суму 522896,95 грн., ФОП ОСОБА_5 на суму 98793,00 грн., ТОВ «ТМС-Монтаж» на суму 273288,60 грн.

Також експерт зазначає, що придбані позивачем товари та роботи від вищезазначених контрагентів використовувались у господарській діяльності на підставі актів прийняття виконаних робіт, довідок вартості підрядних робіт, актів на списання відповідних товарів для виробничої діяльності. Податок на додану вартість був сплачений позивачем, що підтверджено платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковою звітністю та окремо по операціям з придбання товарів у контрагентів: ТОВ «Будмонтажтехнології» на суму 75183,47 грн., ТОВ «Комфорт Сервіс Крим» на суму 77039,04 грн., ФОП ОСОБА_5 на суму 16465,50 грн., ТОВ «ТМС-Монтаж» на суму 45548,10 грн.

Посилання відповідача на те, що контрагенти не знаходяться за юридичними адресами є безпідставним з огляду на наступне.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні податкові накладні на підставі яких позивач отримав товар, суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що п.п.7.2.1 "д" Закону №168 передбачає вимоги до змісту податкової накладної, виконання яких є обов'язком особи, яка видає податкову накладну, тобто контрагенту та позивач, як отримувач податкових накладних, не порушив вищенаведену норму тому, що не заповняв спірні накладні.

При цьому суд зазначає, що законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Як зазначалось вище, копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (здійснення робіт) між позивачем та контрагентами були досліджені судом під час розгляду справи, експертом під час проведення експертизи.

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач помилково зробив висновок у акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

У звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0007852301/2 від 22.10.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 168686,97 грн. та № 0011652301/0 від 08.09.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 45550,97 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 6444,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжним дорученням № 3846 від 04.10.2010р.

В судовому засіданні 24.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 29.11.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007852301/2 від 22.10.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 168686,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011652301/0 від 08.09.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 45550,97 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Камоцці-пневматик-Сімферополь» (95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ларіонова, 38) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору та витрати, повязані з проведення судової експертизи у розмірі 6444,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.