Постанова № 13362806, 07.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.09.10Справа №2а-9273/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача Решитов Е.М., довіреність № б/н від 28.12.2009 року;

від відповідача Шилін В.С., довіреність № 94/10 від 16.04.2010 року;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.07.2009 року № 0015882303 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.09.2010 року, представником позивача було підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних фінансових санкцій прийнято на підставі та в межах закону у звязку з порушенням позивачем Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. На підставі зазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судом, заступником начальника ДПА в АР Крим був затверджений план-графік проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на липень 2009 року, де за № 184 вказаний субєкт господарської діяльності ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія».

Відповідно до направлень від 07.07.2009 №1979/23-3, 1980/23-3 на проведення планової перевірки субєкта підприємницької діяльності ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» з 07.07.2009 по 13.07.2009, з метою здійснення контролю за додержанням субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.

На підставі зазначеного вище, 07.07.2009 року посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь АР Крим було проведено перевірку господарської одиниці маршрутного таксі (маршрут № 53 «7-ма міська лікарня КАПКС», державний номер АК 14-10АА, марки «Богдан» А09202), що належить позивачу, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 001918/0955/01/23/30691999 від 07.07.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів (проведенні розрахункової операції) без застосування РРО, КУРО, РК, відривних квитків на суму 4,00 грн., а також у невидачі відповідного розрахункового документу.

Акт перевірки підписаний водієм маршрутного таксі ОСОБА_4 без заперечень, в акті тільки зроблено зауваження про те, що білети видаються пасажирам за їх проханням.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.07.2009 року прийнято рішення № 0015882303 про застосування до позивача у відповідності до п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1385,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенні в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн., позивач звернувся з адміністративним позовом про його оскарження до Окружного адміністративного суду АР Крим.

В ході розгляду справи, судом перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. та встановлено наступне.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону субєкти підприємницької діяльності зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Позивач згідно з договором № 496 від 06.05.2009 року, укладеним з виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, а також здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним, враховуючи наступне.

Пунктом 2статті 3 Закону встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001року за №105/5296, квитки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квиток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квиток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квитка), що є порушенням пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, а оспорює факт застосування до нього штрафної санкції за невикористання розрахункової книжки, який не був встановлений актом перевірки.

Як встановлено судом, в позивача був наявний квитковокасовий лист від 1-11.07.2009 року серії ААА № 064822, оригінал якого досліджений судом у судовому засіданні та копія якого залучена до матеріалів справи.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд дійшов до висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.69, 70, 86 КАС України судом не приймає акт перевірки № 001918/0955/01/23/30691999 від 07.07.2009 рокуяк доказ встановлення факту порушення позивачем п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через недоведеність відповідачем цього порушення і відсутністьдоказів, підтверджуючих факт його вчинення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті № 001918/0955/01/23/30691999 від 07.07.2009 року зафіксовано порушення позивачем п. 5 та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в той час як в рішенні № 0015882303 від 21.07.2009 року штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за порушення п.2, п.5 та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тобто, відповідачем необґрунтовано зазначено про порушення позивачем п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якого перевіркою встановлено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірного рішення № 0015882303 від 21.07.2009 року в частині застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 340,00 грн., відповідачем суду надано не було.

За таких умов, суд вважає рішення № 0015882303 від 21.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій таким, що прийнято ДПІ в м. Сімферополь АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

На підставі зазначеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.09.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст.. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 13.07.2010 року.

Керуючись 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0015882303 від 21.07.2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (97570, АР Крим, Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, 65: ЄДРПОУ 30691999) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Александров О.Ю.