Постанова № 13362586, 09.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.10Справа №2а-12316/10/15/0170 (10:27) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В., за участю:

представників позивача - Клочкова Олександра Борисовича, витяг з протоколу № 1 від 13.02.10 року, Дан Тамари Олексіївни, довіреність № б/н від 26.11.10,

представників відповідача: Корницького Максима Миколайовича, довіреність № 3341/9/10-00 від 05.11.10 року, Абсеметова Зекер'я Неджвановича, довіреність № 1/9/10-00 від 11.01.10 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Споживчого садівницького кооперативу "Труд"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з адміністративним позовом Споживчий садівницький кооператив "Труд" (далі позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003471503/0 від 17.09.2010 року про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39 гривень, в тому числі 20324,90 грн. основного платежу і 2032,49 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2010 року Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 1 півріччя 2010 року (2 квартал 2010 року) позивача. За результатами перевірки складений акт №1432/1503/22329373, у висновках якого встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219 (зареєстровано в Мін'юсті України 19.10.99 р. за № 711/4004, зі змінами та доповненнями), ст. 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року, ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 року, додатку №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року №309- VI пп «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, а саме: заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 20324,90 гривень. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003471503/0 від 17.09.2010 року про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39 гривень, в тому числі 20324,90 грн. основного платежу і 2032,49 грн. штрафних санкцій. Позивач вважає, що спірне повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, які не поширюються на позивача, оскільки ССК «Труд» обєднує групу фізичних осіб, які не є субєктами підприємницької діяльності, кооператив не займається підприємницькою діяльністю та є неприбутковою організацією. Позивач вважає, що відповідно до норм діючого законодавства громадяни не являються платниками збору за спеціальне водокористування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2010 року в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленим порушенням податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначив, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, а саме встановлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування. Представник відповідача зазначив, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, відноситься до субєктів спеціального водокористування, отже зобовязаній здійснювати нарахування та сплату податкових зобовязання за спеціальне водокористування.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 8.2. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219 (зареєстровано в Мін'юсті України 19.10.99 р. за № 711/4004) контроль за повнотою обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів збору за спеціальне водокористування в частині використання води здійснюється органами державної податкової служби.

Такім чином, відповідач є субєктом владних повноважень, якій у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання зі збору на спеціальне водокористування та нараховані штрафні санкцій, чи прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу пропорційності.

Судом встановлено, що Споживчий садівницький кооператив "Труд" зареєстрований Сакською районною державною адміністрацією Автономної республіки Крим, є юридичною особою, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №443451.

Посадовими особами Сакської об'єднаної державної податкової інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 1 півріччя 2010 року (2 квартал 2010 року) позивача.

За результатами перевірки складений акт №1432/1503/22329373, у висновках якого встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219 (зареєстровано в Мін'юсті України 19.10.99 р. за № 711/4004, зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року, ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 року, додатку №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року №309- VI п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, а саме: заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 20324,90 гривень (а.с.29).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003471503/0 від 17.09.2010 р. про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39 гривень, в тому числі 20324,90 грн. основного платежу і 2032,49 грн. штрафних санкцій (а.с.6).

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання за спеціальне водокористування та штрафних санкцій ССК «Труд», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України (далі - Кодекс) водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до ст. 48 Кодексу.

Статтею 48 Кодексу визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Слід зауважити, що ст. 49 Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування є платним. Статтею 49 Кодексу також встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, порядок погодження та видачі яких регулюється нормами Порядку.

Відповідно до ст. 30 Кодексу платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно зі ст. 43 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Відповідно до п. 2.1 розділу II Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. N 231/539/118/219, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 р. за N 711/4004 (далі - Інструкція N 231/539/118/219), платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - водокористувачі).

При цьому відповідно до п. 3.1 Інструкції N 231/539/118/219 водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води.

Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти на річний обсяг використання водних ресурсів (п. 3.2 Інструкції N 231/539/118/219).

Разом з тим п. 16 Порядку та п. 4.8 розділу IV Інструкції N 231/539/118/219 встановлений перелік випадків, коли збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.

При цьому відповідно до п. 4.5 Інструкції N 231/539/118/219 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Згідно з п. 5 Порядку N 1494 об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 08.09.2006 року, термін дії якого встановленій до 01.05.2011 року (а.с.47), між позивачем та Сакським міжрайонним управлінням водного господарства був укладеній договір №19 від 19.04.10 р. на отримання послуг з постачання дніпровської води (а.с.54).

Відповідно до звіту про використання води за 2 квартал 2010 року, наданому позивачем 08.07.2010 року до Сакської ОДПІ, за травень та червень позивач використовував води 93,9 м3, в тому числі: у травні 30,5 м3, у червні 63,4 м3 (а.с.32). Згідно звіту позивач вказує, що вода використовується для зрошування.

Позивачем були надані податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування за 1 квартал, за півріччя 2010 року без визначення податкових зобовязань (а.с.36-37).

Враховуючи, що п. 3 Порядку N 1494 платниками збору визначено, зокрема, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, то громадяни, які використовують воду виключно для власних потреб і не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками збору за спецводокористування.

Водночас, громадяни є споживачами житлово-комунальних послуг, за які справляється плата відповідно п. З ст. 20 Закону України від 24.06.2004р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» та не є спеціальними водокористувачами.

Але, якщо громадяни об'єднані у садівниче товариство, яке здійснює використання води, то таке товариство є водокористувачем.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що ССК «Труд» є спеціальним водокористувачем, а відтак зобовязаній здійснювати нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування.

Суд вважає помилковим посилання представника позивача на не розповсюдження норм Водного кодексу України та норм Інструкція N 231/539/118/219 щодо справляння збору за спеціальне водокористування на ССК «Труд» з тих підстав, що громадяни, яки використовують воду для власних потреб та не є субєктами підприємницької діяльності, не являються платниками збору за спеціальне водокористування, оскільки у даному випадку водокористувачем є ССК «Труд», а не громадяни члени кооперативу.

Твердження представника позивача, що оскільки ССК «Труд» є неприбутковою організацією, яка обєднує громадян, та відносно садівничих товариств будь-які обовязки щодо сплати збору на спеціальне водокористування окремо не встановлені, тому, на думку представника позивача, не має підстав для покладання на позивача обовязків щодо сплати збору за спеціальне водокористування, суд вважає необґрунтованим, оскільки норми права, які регулюють зазначені правовідносини, не встановлюють будь-яких пільг для садівничих товариств, а відтак законодавець на даний час не ставить нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування залежно від особливості юридичної особи та характеру її діяльності.

Таким чином, виходячи з викладеного, при використанні води не тільки для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, а й для поливу садів, городів, присадибних ділянок, тобто для власних потреб, садівниче товариство повинно сплачувати збір за спеціальне водокористування за весь обсяг фактично використаної води.

Щодо посилання представника позивача, що відповідачем невірно був застосованій коефіцієнт до нормативу збору за спеціальне водокористування, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону N 2154-VI встановлено, що у 2010 році до нормативів, затверджених, зокрема, у додатку N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року N 309-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 27-28, ст. 253; 2009 р., N 16, ст. 223, N 26, ст. 328), із застосуванням коефіцієнту (1,439), який діяв у 2009 році, застосовується коефіцієнт 1,143. Таким чином, з дня набрання чинності статті 9 Закону N 2154-VI, при обчисленні податкових зобов'язань зі збору за відповідні податкові (звітні) періоди 2010 року повинні застосовуватися нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону N 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143.

Враховуючи, що позивач використовував воду у другому та третьому місяці другого кварталу 2010 року (у травні та червні 2010 року), про що надав відповідний звіт, податковим органом вірно застосовані нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону N 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143.

Суд вважає хибним посилання представника позивача на норми Закону України від 20 травня 2010 року N 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", щодо встановлення коефіцієнту 1,6448 з 01.01.2011 року, оскільки ці норми визначають встановлення коефіцієнта та нормативу збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доказі, враховуючи приписи норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що під час встановлення податкових зобовязання зі збору за спеціальне водокористування та штрафних санкцій податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної юстиції, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

У звязку зі складністю справи судом 09.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 14.12.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.