Постанова № 13362584, 22.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.11.10Справа №2а-8452/10/6/0170 (13:23) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засіданні Асєєвій Л.О.,

за участю представника позивача Сейтумерова Р.А.,

представника відповідача Тарасенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ніка-Тур-Крим» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення,

Суть спору: Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.06.10 ДПІ була проведена перевірка порядку проведення розрахунків за товари (послуги), за результатами якої був складений акт №004020 від 15.06.10 на підставі якого було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій №0011012303 від 29.06.10 відносно позивача, на суму 44160 грн. за порушення ст. 3 п.1,2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/1995-ВР, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО на суму 8832 грн. та невидача розрахунково-касового документа. Просить вказане рішення скасувати.

Представник позивача у суді позов підтримав, просив скасувати зазначене рішення, з підстав невідповідності перевірки вимогам діючого законодавства, так як Законом України «Про туризм» та ліцензійними умовами проведення туроператорської діяльності підприємства передбачено оформлення турпродукту за наявності оформлення певних документів, а потім проводити сплату послуг через банківську установу. Грошові кошти позивачем у ході перевірки отриманні не були, так як перевіряючим було запропоновано провести оплату послуг через банк та надати платіжний документ, що зроблено не було, а тому вважає застосування за наслідками перевірки штрафних санкцій на суму 44160 грн. незаконним.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволені позову позивачу, так як рішення про застосування штрафних санкцій прийняте на підставі акту проведеної перевірки у позивача, порушення зафіксовані в акті є повністю підтвердженими матеріалами справи, санкції застосовні правильно, у відповідності до норм чинного законодавства.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

ПП «Ніка-Тур-Крим» зареєстроване 27.10.1997р. як юридична особа виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим.Згідно з направлення на перевірку №1307/23 від 04.06.10 представниками ДПІ м. Сімферополя 15.06.10 була проведена перевірка порядку проведення розрахунків за товари (послуги) ПП «Ніка-Тур-Крим», яке розташованого в м. Сімферополі по вул. Тургенєва, 17/35.

За результатами вказаної перевірки був складений акт №004020 від 15.06.10, в якому зроблений висновок про порушення позивачем ст. 3 п.1,2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/1995-ВР (далі Закон №265), а саме: не проведення розрахункової операції через РРО на суму 8900 грн. та невидача розрахунково-касового документа.

На підставі вказаного акту відповідач 29.06.10 прийняв рішення №0011012303 про застосування до позивача за виявленні порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” фінансових санкції на підставі ст.17 п.1 даного Закону в сумі 44 160 грн.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в України” визначає, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності. .

У ст. 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків , яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у вказаній статті Закону України “Про державну податкову службу в України”. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а у разі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в України” посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 (ч.7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України»).

Вказана перевірка проведена у відповідності до норм чинного законодавства, не суперечить спеціальним законам, тому правомірність проведення співробітниками ДПІ в м. Сімферополі даної перевірки не може ставитися під сумнів з боку позивача.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У ст.2 вказаного Закону зазначено - місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з п. 11 та п.13 ст. 3 Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів( наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та облік їх кількості, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з п.1 ст.17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

Згідно з даними акту, до позивача застосовані фінансові санкції за не проведення розрахункових операцій через РРО та нероздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції у сумі 8832 грн.

У статті 1 Закону України «Про туризм» від 15.09.95 №324 визначено поняття туристичного продукту це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням.

Відповідач посилається на не надання доказів позивачем проведення розрахунків у касі підприємства, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. Оскільки розрахунок не був проведений у касі підприємства з оформленням ордерів і видачею відповідною квитанцією, тому позивач був повинен застосовувати РРО.

З даним твердженням суд не може погодитися.

Так, з аналізу ст.2 Закону №265 вбачається, що місцем проведення розрахунків, у розумінні даного Закону, є місце де здійснюються розрахунки із покупцями. Місце проведення розрахунків одночасно відповідає двом умовам: це місце, де безпосередньо здійснюються розрахунки та зберігаються отриманні від реалізації грошові кошти. Таким чином, місце де не проводяться розрахунки з покупцями, не може вважатися місцем проведення розрахунків.

Так, відповідачем проведено перевірку в приміщенні підприємства, яке на його думку є місцем проведення розрахунків.

Допитана судом, у якості свідка, менеджер ПП «Ніка-Тур-Крим» менеджер ОСОБА_4 пояснила, що 15.05.10 до приміщення підприємства зайшов чоловік, який виявив бажання оформити турпутівку для відпочинку. Оформила туристичний ваучер, гарантійний лист та страховий поліс. У звязку з тим, що грошові кошти готівкою не приймаються при оформленні путівок, так як РРО на підприємстві відсутнє, виписала рахунок для сплати послуг в банку на суму 8832 грн. Чоловік не бажав сплачувати гроші поза приміщенням, наполягав на прийнятті готівки на місці. Після того, як отримав відмову у прийнятті грошей, поклав гроші на робочий стіл. Після чого до приміщення зайшов ще один чоловік, обидва представилися співробітниками податкової служби та розпочали перевірку. Гроші не приймала, так як оплата турпослуг здійснюється виключно у банку, а кінцеве оформлення турпродукту відбувається після сплати коштів та надання квитанції за рахунком.

Допитана у якості свідка директор підприємства ОСОБА_5, пояснила, що при проведенні перевірки 15.06.10 співробітникам ДПІ було надані пояснення, що розрахунки з готівкою на підприємстві не проводяться. Специфіка роботи з надання туристичних послуг не передбачає застосування РРО. Ведеться касова книга, куди вносяться дані з обігу грошових коштів отриманих підприємствам, лише після їх сплати клієнтами через фінансові установи, згідно з наданих до оплати рахунків. Менеджер ОСОБА_4 випасла на замовлення клієнта необхідні документи, однак останній поклав гроші на стіл, просив їх прийняти менеджера. Отримавши відмову, предявив посвідчення ДПІ і розпочав перевірку. Вона особисто запитала про виявленні порушення, однак порушень крім відсутності касової книги, яка знаходилася в іншому офісі не було. Протягом 10-ти днів було запропоновано надати до ДПІ касову книгу. Гроші зафіксовані в акті перевірки в сумі 8900 грн. менеджер не отримував, турдокументи оформленні перед початком перевірки згодом були анульовано.

Судом встановлено, що у ході перевірки ПП «Ніка-Тур-Крим» менеджер ОСОБА_4 здійснила оформлення туристичних документів, надала рахунок для сплати, однак послуга сплачена не була у звязку з відмовою, а тому послання відповідача на порушення підприємством вимог ст.3 п.1.2 Закону є безпідставними.

Досліджені у ході розгляду справи письмові докази: договір добровільного страхування від 20.06.10, ваучери на санаторне курортне обслуговування від 15.05.10, гарантійний лист від 15.06.10 та рахунок про сплату послуг на суму 8832 грн. за №117 від 15.05.10 не суперечать поясненням допитаних свідків, а тому надають суду певних підстав вважати обґрунтованими та підтвердженими у суді пояснення отриманні від позивача.

Крім того, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності та тур агентської діяльності» від 11.09.2007р. № 111/55, у тому числі, визначені умови провадження діяльності субєктів господарської діяльності на ринку тур послуг.

Позивач має ліцензію відповідного зразку на провадження туроператорської діяльності за номером в реєстрі 2488 з 26.02.10, з необмеженим терміном дії.

Відповідно до п. 6.1.2 наказу договір про туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

Пунктом 9.4.3 наказу передбачено, що туроператори під час надання турпослуг вітчизняним туристам повинен оформлювати наступні документи:

-заявку туриста або турагента на бронювання туристичної послуги (туристичного продукту);

- підтвердження туроператора щодо заброньованої туристичної послуги (туристичного продукту);

- договір з туристом про туристичне обслуговування або ваучер у випадку, передбаченому законодавством України;- платіжні документи (корінці прибуткових ордерів, квитанції, чеки тощо), що підтверджують унесення туристом вартості туристичних послуг, обумовлених договором про туристичне обслуговування;

Позивач є субєктом господарської діяльності напрямком роботи якого є надання туристичних послуг, що ДПІ при проведенні перевірки не прийнято до уваги.

Намагання відповідача здійснити оплату турпослуг при проведенні перевірки, без врахування специфіки роботи підприємства, на думку суду є безпідставною обставиною встановити порушення вимог Закону №265, а тому послання відповідача на виявленні факти непроведення розрахункової операції через РРО та нероздрукування відповідного розрахункового документу, не може служити належним доказом по справі.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів щодо проведення платежу без застосування РРО, саме у порушення позивачем вимог Закону №265 та ліцензійних умов, з боку ДПІ в м. Сімферополі не надав.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що у ході проведеної перевірки ПП «Ніка-Тур-Крим» працівниками ДПІ в м. Сімферополі не врахована специфіка та особливості провадження діяльності підприємства, як туроператора на ринку туристичних послуг, а доказів підтверджуючих наявність порушень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зазначених у акті №004020 від 15.06.10 при розгляді справи не надано, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосовані до позивача санкції у сумі 44 160 грн., що є порушенням його прав, які підлягають судовому захисту.

Суд, враховуючи вимогу позивача про скасування спірного рішення ДПІ без заявлення вимоги про визнання його протиправним, як того вимагають положення ст.162 КАС України, вважає за можливе, відповідно до ст. 11 ч.2 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача та вирішує, у звязку з тим, що дане рішення суперечить чинному законодавству і є таким, що порушує права позивача, визанати його протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач при зверненні до суду сплатив 3,4 грн. судового збору, які і потрібно стягнути з Державного бюджету України на його користь.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94,160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.06.2010р. №0011012303.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ніка-Тур-Крим» (м. Сімферополь, вул. Тургенєва, буд.17, к.35, код ЕДРПОУ 24508179, банківські реквізити невідомі) 3,4 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.