Постанова № 13362406, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.10Справа №2а-11866/10/5/0170 13:29 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представників від позивача Деревяненко О.М. дов. № б/н від 30.12.2009р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Красноперекопське відкрите акціонерне товариство «Бром» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152304/0 від 30.08.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість та мотивовані тим, що висновки відповідача, що викладені в актах перевірки не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування на 42062,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні (вих. №5542/10/10-0 від 20.10.10р.) зазначив, податкові накладні, отримані позивачем від контрагенту складені із порушенням положень Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим податковий кредит повинен бути зменшеним. Відповідач зазначив, що в даному випадку абз. “д”п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №. 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не виконується, а саме інформація, що зазначена в податкових накладних про місцезнаходження постачальника не відповідає дійсності. Надані ТОВ «Дніпрохімальянс» податкові накладні не відповідають вимогам ЗУ “Про ПДВ”. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 228, 215 ЦК України, правочин по придбанню товарів та послуг позивачем від ТОВ «Дніпрохімальянс» має ознаки нікчемного. При проведені перевірки було встановлено, що відомості, які містяться в документах, отриманих від ТОВ «Дніпрохімальянс» не відповідають даним податкового обліку вказаного субєкта. Враховуючи, що згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, за результатами проведеної перевірки піддягають коригуванню показники, пов'язані з вирахуванням сум податкових зобов'язань по операціях, які проведені на підставі таких правочинів. Відповідач вважає, що за результатами проведеної перевірки, по вказаному постачальнику підлягає зменшенню сума податкового кредиту з ПДВ, задекларованого за травень 2010 року у розмірі 42062,00грн., сума бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2010 року у розмірі 42062,00 грн.

Під час розгляду справи представниками сторін надані суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування своїх позицій.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2010р. відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010р. за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у квітні 2010р., травні 2010р. За результатами якої складений Акт № 922/23-4/05444552/98 від 18.08.2010р.

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010р. на 42062,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000152304/0 від 30.08.2020р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 42062,00 грн. за червень 2010р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Під час розгляду справи судом зясовано, що між позивачем та ТОВ «Дніпрохімальянс» було укладено низку договорів поставки хімічної продукції, згідно яких ТОВ "Дніпрохімальянс" постачає позивачу продукцію виробничо-технічного призначення, а позивач зобовязується приймати таку продукцію та оплатити.

Судом також зясовано, що позивач згідно товарно-транспортних накладних № 46445293 від 04.05.2010р., № 46445362 від 15.05.2010р., № 46445399 від 21.05.2010р., № 46445419 від 25.05.2010р., № 46445456 від 31.05.2010р., № 46445290 від 04.05.2010р.(копії залучені до матеріалів справи) отримав певний товар, що також відображено у відповідних податкових накладних: № 63 від 30.04.2010р., № 65 від 06.05.2010р., № 69 від 13.05.2010р., № 72 від 18.05.2010р., № 73 від 18.05.2010р., № 77 від 26.05.2010р., № 80 від 27.05.2010р. (копії залучені до матеріалів справи).

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1657 від 06.05.2910р., № 331 від 13.05.2010р., № 1724 від 18.05.2010р., № 1777 від 26.05.2010р., № 1812 від 27.05.2010р., позивач повністю розрахувався за поставлений товар.

Таким чином суд зауважує, що відбулося двостороннє повне виконання вищезазначених договорів, що відповідає інтересам і держави, і суспільства.

Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товару між позивачем та ТОВ «Днепрохімальянс» залучені як докази до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Судом під час судового засідання був досліджений акт перевірки №922/23-4/05444552/98 від 18.08.10р. та зясовано, що обставини порушення відображені на арк.29 в п.3.2.4 Акту перевірки.

На думку відповідача відхилення щодо суми бюджетного відшкодування за даними декларації з ПДВ за червень 2010р. та даними перевірки складає 42062,00 грн. Це відхилення на думку відповідача виникло через розбіжності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Днапрохімальянс».

Суд також вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством Акт перевірки не віднесено до документів, що є підставою для коригування визначених Підприємством в своїй податковій звітності показників.

ВАСУ в п.13 Листа № 1619/10/13-09 від 30.11.09 прямо вказує, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків.

Таким чином, єдиним доказами в податковому спорі є лише обставини, зафіксовані в Акті перевірки, та за відсутності фіксації в Акті нікчемності правочину подальше посилання на таки обставини під час судового розгляду справи в силу ст.70 п.4 КАС не є належним доказом у справі.

При цьому суд зазначає, що у випадку встановлення Податковим органом ознак нікчемного і (недійсного) правочину ст.207 ГК України передбачає єдиний допустимий спосіб захисту державних інтересів - звернення до суду з вимогою визнання його недійсним. При цьому ст.208 ГК України передбачає правові наслідки у випадку підтвердження недійсності, тоді як відповідач застосував інші, ніж передбачено наведеною статтею правові наслідки до позивача, тобто відповідач на свій власний розсуд зменшивши одній стороні правочину на суму ПДВ в господарській операції розмір бюджетного відшкодування вирішивши, що правочин недійсний, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд вважає, що відомості податкової декларації по ПДВ за травень 2010р. відповідачем не спростовані у встановленому порядку.

Посилання відповідача на те, що податкова накладна, яка отримана позивачем від ТОВ “Дніпрохімальянс” складена у порушення вимог Закону України № 2181, а саме не містить достовірної інформації про місце розташування юридичної особи є безпідставними та необґрунтованими у звязку з наступним.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні податкові накладні № 63 від 30.04.2010р., № 65 від 06.05.2010р., № 69 від 13.05.2010р., № 72 від 18.05.2010р., № 73 від 18.05.2010р., № 77 від 26.05.2010р., № 80 від 27.05.2010р. на підставі яких позивач отримав товар, суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому суд зазначає наступне.

В запереченнях проти позову відповідач вказує на невиконання позивачем п.п.7.2.1 "д" Закону №168, оскільки зазначена у вищенаведеній податковій накладній інформація про місцезнаходження постачальника не відповідає дійсності.

При цьому суд зазначає, що обставини, за яких відповідач дійшов висновку про невідповідність місцезнаходження, в Акті перевірки не наведені.

Суд зауважує, що п.п.7.2.1 "д" Закону №168 передбачає вимоги до змісту податкової накладної, виконання яких є обов'язком особи, яка видає податкову накладну, тобто ТОВ "Дніпрохімальяфнс" та позивач, як отримувач податкових накладних, не порушив вищенаведену норму тому, що не заповняв спірні накладні.

Покупцем ТОВ "Дніпрохімальянс" у вищезазначених податкових накладних заповнення адреси не проігноровано, а зазначено 51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Алчевська, 44-1.

При цьому суд зазначає, що законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Стаття 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Дніпрохімальянс", з якого вбачається, що первинно здійснення державної реєстрації останнього саме за вказаною в податкових накладних адресою, заміну місцезнаходження юридичної особи здійснено 05.05.2010р., але суд вважає за необхідне, що всі операції купівлі-продажу продукції здійснені відповідно до норм чинного законодавства, підтверджуються вищезазначеними товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що включивши в травні 2010 року до свого податкового кредиту зазначені податкові накладні ТОВ "Дніпрохімальянс", в яких заповнений реквізит - місце розташування постачальника, позивач не допустив порушення п.п.7.2.1 "д" Закону №168.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 42062,00грн. була фактично сплачена позивачем постачальнику у травень 2010р., зазначена сума увійшли до складу ціни придбаного товару та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач помилково зробив висновок у акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

У звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000152304/0 від 30.08.10р. про зменшення позивачузаявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 42062,00 грн. за червень 2010 року.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В ході судового засідання, яке відбулось 23.11.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 29.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000152304/0 від 30.08.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.