Постанова № 13362407, 05.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.10Справа №2а-4356/10/16/0170 (12:00) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., розглянувши за участю

представника позивача Нечаєвої Н.О., довіреність № 3/10-0 від 13.01.10р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

до Фірми "Ніколай"

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Фірми "Ніколай" про стягнення податкового боргу та (штрафних) фінансових санкцій у сумі 8435,72грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно сплачуються суми податків та фінансових санкцій відповідно до законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні заявою зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача податковий борг у сумі 4311,34грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3721,57грн., на задоволені позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою, проте, конверт повернуто на адресу суду із зазначенням "за відмовою адресата від одержання", про причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень на позов не надав.

Відповідно ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Фірма "Ніколай" (далі - відповідач) (код ЄДРПОУ 24876990) 26.05.1998р. зареєстрована Сімферопольською районної державною адміністрацією як юридична особа.

Відповідач з 04.06.1998р. перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Сімферополь АР Крим № 430/29-0 від 27.02.2009р.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” та відповідно до ст.9 цього Закону зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У відповідності до ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2001р. платники податків повинні надавати до органів ДПІ звітність за періодичністю, встановленою нормами діючого законодавства.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

29.08.2008р. за результатами невиїзної документальної перевірки відповідача посадовими особами позивача складений акт № 1315-01/24876990, яким зафіксовано порушення п.п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасне надання декларацій з прибутку підприємств за період з 11 місяця 2005р. до першого півріччя 2008р., включно (а.с.22-23).

На підставі акту №1315-01/24876990 позивачем 29.08.2008р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0002061501/0 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2210,00грн., яке отримано посадовою особою відповідача 29.08.2008р. (а.с.20).

29.08.2008р. за результатами невиїзної документальної перевірки відповідача посадовими особами позивача складений акт № 1316-01/24876990, яким зафіксовано порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасна сплата податку на прибуток підприємств за 6 місяців 2008р. (граничний термін сплати - 19.08.2008р., фактично сплачено -28.08.2009р. (а.с.27).

На підставі акту №1316-01/24876990 позивачем 29.08.2008р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0002051501/0 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31,02грн., яке отримано посадовою особою відповідача 29.08.2008р. (а.с.25).

Відомостей щодо оскарження або скасування зазначених податкових повідомлень - рішень у встановленому законом порядку суду не надано.

Самостійно відповідачем штрафні (фінансові) санкції сплачено у сумі 2054,57грн. Таким чином, заборгованість по фінансовим (штрафним санкціям) за несвоєчасне надання податкової звітності з податку на прибуток підприємства складає 186,45грн.

Самостійно відповідачем до ДПІ в м. Сімферополь АР Крим надані декларації з податку на прибуток підприємства, якими визначено до сплати за: 1-й квартал 2008р.- 85,00грн., 3-й квартал 2008р. - 229,00грн., за 2008 рік-148,00грн., за 1-й квартал 2009р. - 470,00грн., за перше півріччя 2009р. - 580,00грн., за 3-й квартал - 763,00грн., за 2009р. -503,00грн., а всього у сумі 2778,00грн. (а.с.28-40).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 16.1.1.ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.17.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Положеннями ст. 16 Закону № 2181 встановлений початок строків нарахування пені, зокрема, п.п. 16.1.1. визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно п.п.16.1.2. нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до п.п.16.4.1.ст.16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Положеннями п.п.16.4.2. ст.16 Закону №2181 визначено, що зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

На суму заборгованості зі сплати податкового боргу з податку на прибуток підприємства відповідачу нарахована пеня у сумі 139,56грн.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати податку з прибутку підприємства складає 3104,01грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КА України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, судом могуть бути прийняті як належні докази сплати, платіжні документи, які мають повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2010р. представником відповідача надані банківські документи, які підтверджують сплату поточних зобов'язань з податку на прибуток підприємства і в яких конкретно вказано призначення платежу: платіжне доручення № 103 від 226.12.2008р. у сумі 85,00грн. - сплата податку на прибуток за 11 місяців 2008р. та реєстр банківської установи від 28.05.2009р., згідно якого здійснено сплату на прибуток підприємства за 1-квартал 2009р. у сумі 470,00грн.

Вивчивши вказані документи, керуючись Законами України “Про податок на прибуток”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд вважає, що відповідач помилкового включив до складу заборгованості суми податку, сплачені за 11 місяців 2008р. та 1-й квартал 2009 р.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач добровільно перерахував кошти для сплати податку на прибуток за 11 місяців 2008р. та 1 квартал 2009р., визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних документів.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток підприємств підлягає частковому задоволенню у сумі 2549,01грн. (3104,01-85,00-470,00).

Самостійно відповідачем до ДПІ в м. Сімферополь АР Крим надані звіти про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за: квітень 2009р. - 95,00грн., травень 2009р. - 137,00грн., червень 2009р.-83,00грн., липень 2009р. 87,00грн., серпень 2009р.- 95,00грн., вересень 2009р.-106,00грн., жовтень 2009р. 162,00грн., листопад 2009р. -147,00грн., грудень 2009р. 153,00грн.

Станом на час звернення позивача до суду, за даними позивача заборгованість відповідача зі сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період з квітня 2009р. до грудня 2009р. складала 1207,33грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.1999р. №587-ХІV платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Статтею 2 даного Закону визначено, що об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Згідно ст. 3 Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.1999р. №587-ХІV збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2010р. представником відповідача надані банківські документи, які підтверджують сплату поточних зобов'язань зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за конкретні періоди з визначенням призначень платежу: квитанція № 306U252 від 28.05.2009р. на суму 95,00грн. з призначенням платежу: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за квітень 2009р., квитанція № 442U1805 від 29.07.2009р. на суму 83,00грн., з призначенням платежу: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень 2009р., квитанція № 2813793 від 29.12.2009р. на суму 147,00грн., з призначенням платежу: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за листопад 2009р., квитанція № 442,1756,1 від 28.01.2010р. на суму 153,00грн., з призначенням платежу: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2009р.

На суму заборгованості зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідачу нарахована пеня у сумі 198,14грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеної думки про неправомірність перерозподілу поточних платежів для сплати заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства складає 785,14грн. (587,00+198,14), а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства підлягають частковому задоволенню у сумі 785,14грн.

За результатами перевірки посадовими особами позивача господарської одиниці - магазину, який належить відповідачу, складений акт № 001493 від 18.04.2009р., яким зафіксовано порушення п.п.1,2,9,11,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі Закон про РРО), а саме: проведення розрахункової операції на суму покупки 24,80грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видача розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції; проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, які зазначені в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 23,85грн., не роздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чеку, не Z №00016, здійснення операцій, без одержання відповідних торгових патентів протягом 13 днів.

На підставі акту перевірки № 001493 від 18.04.2009р. позивачем винесено рішення № 0008382303 від 06.05.2009р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових санкцій) у сумі 268,32грн. та рішення № 0008372303 від 06.05.2009р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових санкцій) у сумі 668,25грн.

У зв'язку з неможливістю вручення відповідачу, зазначені рішення розміщені на дошці оголошень 13.05.2009р., про що складений акт № 2011/23-3 від 13.05.2009р.

За результатами перевірки посадовими особами позивача господарської одиниці - магазину, який належить відповідачу, складений акт № 002929 від 23.12.2009р., яким зафіксовано порушення відповідачем п.11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; порушення абз.4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме, продаж тетрапаку вина "Таврида портвейн" без марки акцизного збору та порушення Постанови КМУ N 957, 30.10.2008 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва", а саме, продаж горілки за ціною 22,10грн., тоді як мінімальна встановлена ціна - 25,144гр.

На підставі акту № 002929 від 23.12.2009р. позивачем прийнято рішення № 0000042303 від 13.01.2010р., яким до відповідача застосовані (штрафні) фінансові санкції у сумі 85,00грн. та рішення № 0000052303 від 13.01.2010р. яким до відповідача застосовані (штрафні) фінансові санкції у сумі 2700,00грн.

Зазначені рішення отримані посадовою особою відповідача 13.01.2010р. (а.с.63-64).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-ХІІ органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно статті 22 Закону про РРО, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно статті 25 Закону про РРО, суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій рішеннями № 000837230 від 06.05.2009р. у сумі 668,25грн., № 0000042303 від 13.01.2010р. у сумі 85,00грн.

Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” встановлено, що зазначений Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти (ч.1 ст.1 Закону); торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону (ч.2 ст.2 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону про патенти патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

За здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності із зазначеним порушенням (п.1 ст.8 Закону про патенти).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача рішенням № 0008382303 від 06.05.2009р. штрафних (фінансових) санкцій у сумі 268,32грн. (320:31*13*2)

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою КМУ N 957, 30.10.2008 установлений розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Відповідно до Указу Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” № 510/2001 від 11.07.2001 року забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері покладено на Державну податкову адміністрацію України.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень; зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій у сумі 2700,00грн., а відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 2549,01грн., заборгованість зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у сумі 785,14грн., фінансові (штрафні) санкції за рішеннями № 0008382303 від 06.05.2009р. у сумі 286,32грн., № 000837230 від 06.05.2009р. у сумі 668,25грн., № 0000042303 від 13.01.2010р. у сумі 85,00грн., № 0000052303 від 13.01.2010р. у сумі 2700,00грн.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05.11.2010р. У повному обсязі постанову складено 09.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фірми "Ніколай" (код ЄДРПОУ 24876990, юр. адреса: вул. Октябрської революції,7, кв.18, смт. Миколаївка, Сімферопольський район; вул. Західна,5 м. Сімферополь) заборгованість: з податку на прибуток приватних підприємств код платежу 3011021000, р/р 31112009700002 в Держ. бюджет м. Сімферополь, ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 347410405, МФО 824026 у сумі 2549,01грн.; зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства код платежу 3016060100, р/р 31212233700002 в Держ. бюджет м. Сімферополь, ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, МФО 821026 у сумі 785,14грн.; штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 753,25грн.; штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" код платежу 3021081107 (р/р31112106700002 Держ. бюджет м. Сімферополя, ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, в установі банку УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026 у сумі 2700,00грн.; штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” код платежу 5221080919 у сумі 268,32грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.