Ухвала суду № 133593554, 27.01.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/560/26

Провадження № 2/487/1350/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, вивчивши матеріали клопотання представника позивача Майорової Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство «Акцент - Банк», про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 25.01.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вищевказаним позовом. Просить суд визнати автомобіль марки FORD модель, FOCUS C-MAX, рік випуску 2005, колір сірий, тип пального бензин, об`єм двигуна 1596 куб.см, КПП механічна,

номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , придбаний у період шлюбу за договором фінансового лізингу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя; залишити вказаний автомобіль у власності відповідача; стягнути з ОСОБА_3 грошову

компенсацію за частку ринкової вартості автомобіля в сумі 95850,00 грн., а також сплачені судові витрати. Мотивує тим, що з 22.08.2008 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. 06.05.2024 Заводським районним судом м. Миколаєва шлюб між сторонами було розірвано.За час перебування у шлюбі, за договором фінансового лізингу № APNK000000000130072 від 23.04.2021 подружжям був придбаний автомобіль марки FORD, модель FOCUS C-MAX, рік випуску 2005, колір сірий, тип пального бензин, об`єм двигуна 1596 куб.см, КПП механічна, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до умов лізингового договору, АТ «Акцент Банк» виступало стороною «Лізингодавцем», а відповідач виступала стороною «Лізингоодержувач». Строк лізингу був оформлений на 60 місяців, щомісячний платіж становив 4430,00 грн., а всього 306000,00 грн. відповідно до Графіку сплати лізингових платежів. Згідно Додатку №1 до лізингового договору «Специфікація та акт прийманняпередачі» вищевказаний автомобіль було передано лізингоодержувачу відповідачу. Виплати за лізинговим договором здійснювалися подружжям спільно. Переважна частина платежів у розмірі 199000,00 грн. вносилася позивачем, що підтверджується квитанціями. Лізинговий договір виконано повністю, що підтверджується довідкою АТ «Акцент-Банк», відповідно до якої станом на 11.08.2025 заборгованості до сплати за договором немає, лізинговий договір було повністю виплачено, транспортний засіб залишився у користуванні та власності відповідача. Між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою складено та підписано документ, що підтверджує завершення лізингових правовідносин за договором фінансового лізингу та про передачу права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача. Проте, на адвокатський запит від 11.12.2025 за №8, представник позивача не отримав запитувану інформацію та копію даного документу/документів. Позивач позбавлений можливості користуватися автомобілем, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях на адвокатський запит та витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, в період з 20.04.2021 по 14.10.2025, зазначений автомобіль обліковувався за наступними особами: АТ «Акцент-Банк» (28.04.2021-09.07.2025); ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час). З огляду на що, позивачу стало відомо, що відповідач передала у користування спільне авто іншій особі. Таке відчуження автомобіля було здійснено відповідачем без відома позивача та згоди, всупереч його інтересам. Вартість транспортного засобу до звернення до суду складала 191700,00 грн. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна. Тому позивач змушений звертатись до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане цивільне провадження 26.01.2026 передано у провадження судді Лагоди А.А.

Ухвалою суду від 27.07.2025 по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

До позову додано клопотання сторони позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки FORD модель, FOCUS C-MAX, рік випуску 2005, колір сірий, тип пального бензин, об`єм двигуна 1596 куб.см, КПП механічна, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , заборонити його відчуження у будь-який спосіб.

Дослідивши подану заяву з додатками, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно.

Зокрема, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши зміст позовних вимог та доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовним вимогами, оскільки предметом позову є поділ спільного майна подружжя шляхом грошової компенсації стороні позивача за частку ринкової вартості такого майна, а заходи забезпечення позову фактично зводяться до обмеження права іншої особи ОСОБА_5 , який значиться власником спірного транспортного засобу з 20.09.2025, на розпорядження належним йому майном та який не має жодного процесуального статусу у позові (відповідач, третя особа).

Крім того, сторона позивача посилається на інформацію регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях та витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів в період з 20.04.2021 по 14.10.2025, згідно якої зазначений спірний автомобіль не перебував у зареєстрованому праві власності відповідача по справі ОСОБА_3 .

Заявником не обґрунтовано, яким чином запропонований ним захід забезпечення позову, може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття такого заходу.

Крім того подана заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: -надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційнихз битків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

За аналізом ч. 1, 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати забезпечення позову та суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, тобто законодавець покладає/визначає це питання в певних випадках на розсуд суду (визначає як право суду), в інших випадках, як обов`язок суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення є механізмом забезпечення можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову.

Наявність пропозиція заявника надає можливість суду вибрати певний захід зустрічного забезпечення, який заявник може собі дозволити з метою, щоб суд не визначив певний захід на свій розсуд, який позивач не зможе виконати та забезпечення позову не буде можливим.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Майорової Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя А.А. Лагода