Ухвала суду № 13355514, 22.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року № 34521/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом Приватного малого підприємства «Кедр» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року позивач Приватне мале підприємство «Кедр» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому: № 0003342301/0/11327 від 29.12.2008 року, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 36697,00 грн., з яких 28906,00 грн. за основним платежем та 7791,00 грн. за штрафними санкціями; № 0003352301/0/11328 від 29.12.2008р., яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 86655,00 грн., з яких 57770,00 грн. за основним платежем та 28885,00 грн. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає викладені в акті планової виїзної перевірки висновки відповідача необґрунтованими щодо заниження податку на прибуток на суму 28906,0 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат на перевезення бетону, яке здійснювалось ПП «Кобзар-буд» в сумі 115624.0 грн., не підтверджених товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу. Позивач вважає, що витрати на оплату послуг з перевезення будівельних матеріалів здійснені ним у відповідності до пп.5.2.1. п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підставі договору №1/12 від 7.12.2007 року, актів-приймання-здачі робіт, якими зафіксовані факти надання транспортних послуг, платіжних доручень на оплату вказаних послуг та податкових накладних, виписаних постачальником послуг та оформлених належним чином. На думку позивача, необґрунтованим є також висновки відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в сумі 30524,0 грн. у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) за дорученням і за рахунок іншої особи (довірителя) та податку на додану вартість в сумі 28885,0 грн. у

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Ковальчук О.К. ряд. ст.зв. № 2.11.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2а-1784/09/2270 справа № 34521/09/9104.doc

зв'язку з придбанням транспортних послуг, не підтверджених товарно-транспортними накладними. Позивач вважає, що податковий кредит сформований ним правомірно з дотриманням вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому № 0003342301/0/11327 та № 0003352301/0/11328 від 29.12.2008 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки акт здачі-приймання послуг з доставки бетону та податкова накладна є первинними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції, тому позивачем правомірно віднесено витрати на оплату послуг з доставки бетону до валових витрат, а податок на додану вартість до податкового кредиту. Позивач правомірно відносив до податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 30524,0 грн. на підставі отриманих податкових накладних у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів та механізмів, оплатою отриманих послуг за дорученням і за рахунок фізичних осіб відповідно до укладених з ними договорів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної звітності транспортної документації, застосування якої для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим. У випадку відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, в даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не мав права віднести такі витрати до складу валових витрат.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено витрати на оплату послуг з доставки бетону до валових витрат, а податок на додану вартість - до податкового кредиту. Витрати на оплату послуг з перевезення будівельних матеріалів здійснені ним у відповідності до пп.5.2.1. п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підставі договору №1/12 від 7.12.2007 року, актів-приймання-здачі робіт, якими зафіксовані факти надання транспортних послуг, платіжних доручень на оплату вказаних послуг та податкових накладних, виписаних постачальником послуг та оформлених належним чином.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають матеріалам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивач Приватне мале підприємство «Кедр» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Серії А00 № 249184 зареєстроване 07.05.1993 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

Основними видами діяльності позивача є: будівництво будівель; монтаж та встановлення збірних конструкції; виробництво виробів з бетону для будівництва; діяльність у сфері інжинірингу; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність агентств нерухомості.

На підставі акту № 33963/23-4/14145819 від 17.12.2008 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.12.2008 року: № 0003342301/0/11327, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 36697,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28906,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 7791,00 грн. і № 0003352301/0/11328, яким позивачу визначене зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86655,00 грн., в тому числі 57770,00 грн. за основним платежем та 28885,00 грн. за штрафними санкціями.

Із змісту вищезазначеного акту вбачається, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат витрати на оплату транспортних послуг з перевезення бетону, наданих ПП «Кобзар-буд», не підтверджених товарно-транспортними накладними та неправомірно сформовано податковий кредит звітного періоду за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях з придбання послуг з перевезення бетону, не підтверджених товарно-транспортними накладними, та по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок фізичних осіб відповідно до укладених з ними договорів на дольову участь у будівництві житла.

Встановлено, що на виконання договору №1/12 від 7 грудня 2007 року на постачання продукції, укладеного між позивачем та ПМП «Кобзар-буд», останнє взяло на себе зобов'язання постачати позивачеві бетон та цементний розчин, асортимент та кількість якого визначається замовленням покупця (п.п. 1.1-1.2 договору). За умовами пп.4.1 та 4.2 договору приймання-передача вказаного товару здійснюється на складі покупця, а транспортування виконується постачальником за рахунок покупця. Водночас сторони домовились, що за результатами діяльності сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків з обов'язковим складанням акту звірки, який є підставою для кінцевих розрахунків. Відповідно до п.4 специфікації , яка є додатком №1 до договору №1/12 від 7 грудня 2007 року, вартість доставки товару автотранспортом ПМП «Кобзар-буд» визначається із розрахунку 65,0 грн. з ПДВ за 1 куб. м.

Виконання ПМП «Кобзар-буд» транспортних послуг на доставку бетону засвідчувалось сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання робіт, в яких вказуються обсяги перевезеного бетону та вартість транспортних послуг. На кожну операцію з поставки бетону та транспортування його позивачеві ПМП «Кобзар-буд» виписувало податкову накладну з зазначенням обсягів, марки та вартості бетону, а також вартості транспортних послуг з доставки бетону.

Отримавши податкові накладні, позивач відносив вартість придбаного бетону та послуг з його транспортування до валових витрат, а податок на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, для віднесення вартості транспортних послуг з доставки бетону, отриманих позивачем відповідно до договору № 1/12 від 7.12.2007 року з МПМ «Кобзар-буд» до валових витрат необхідна наявність таких обставин: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у господарській діяльності позивача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не ставилось під сумнів ані факт поставки ПМП «Кобзар-буд» позивачеві бетону відповідно до договору №1/12 від 7 грудня 2007 року, ані обсяги поставленого бетону, ні факт використання його в господарській діяльності позивача. Тому, витрати на оплату транспортних послуг з доставки цього ж бетону, здійснених його постачальником ПМП «Кобзар-буд» відповідно до умов договору №1/12 від 7 грудня 2007 року пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).

Отже, акт здачі-приймання послуг з доставки бетону та податкова накладна є первинними документами, які засвідчують факт здійснення господарської операції, а тому позивачем правомірно віднесено витати на оплату послуг з доставки бетону до валових витрат, а податок на додану вартість до податкового кредиту.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що що товарно-транспортні накладні не є єдиними документами, які дають право на віднесення витрат на оплату транспортних послуг з доставки бетону до валових витрат, оскільки факт доставки бетону підтверджується самим відповідачем, який не встановив порушень позивачем правил податкового обліку та віднесення до валових витрат витрат на оплату бетону, отриманого від ПМП «Кобзар-буд» відповідно до умов договору №1/12 від 7 грудня 2007 року, які також не підтверджені товарно-транспортними накладними. Транспортні послуги з доставки бетону надавались ПМП «Кобзар-буд», який є постачальником вказаного товару відповідно до вказаного вище договору №1/12 від 7 грудня 2007 року. Досліджені судом докази (договір, специфікація до нього, акти здачі-приймання, податкові накладні, платіжні доручення) свідчать, що послуги з доставки бетону позивачеві є складовою частиною основної господарської операції з постачання бетону його постачальником до позивача і надавались в процесі виконання договору на постачання бетону, а не договору на перевезення вантажу .

Датою фактичного отримання позивачем послуг від ПМП «Кобзар-буд» з доставки бетону на виконання укладеного договору є дата здачі-приймання транспортних послуг та підписання відповідного акту, у звязку з чим позивач правомірно відніс податок на додану вартість в сумі 28885,0 грн. на підставі податкових накладних до податкового кредиту звітного періо ду.

Судом встановлено також, що позивачем на протязі 2005 року укладено ряд договорів з фізичними особами. За цими договорами громадянин доручає позивачеві замовити та організувати за рахунок фізичної особи будівництво квартири відповідною площею та на відповідному поверсі житлового будинку № 18 по вул. Лісогринівецькій у місті Хмельницькому (п.1.1 договору). Пунктами 1.2 цих договорів визначено, що доручення за даними договорами включає замовлення необхідних будівельних матеріалів та механізмів, весь комплекс будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектних робіт, необхідних для будівництва квартири, як частини багатоквартирного житлового будинку, згідно технічних, економічних та інших характеристик квартири та будинку, в якому вона знаходиться, викладених в техніко-економічних обґрунтуваннях проекту будівництва, проектній документації. Для виконання позивачем прийнятого доручення фізична особа передає підприємству в порядку, визначеному даним договором грошові кошти, які не переходять у власність або в довірчу власність позивача, а спрямовуються на виконання доручення та здійснення будівництва. При одержанні позивачем грошових коштів від фізичної особи у позивача виникає боргове зобов'язання, яке погашається позивачем шляхом передачі громадянину квартири та документів для оформлення права власності на цю квартиру (п.1.3 договорів).

Для виконання доручення фізична особа зобов'язана передати позивачеві грошові кошти в розмірі, який дорівнює загальній вартості будівництва квартири, шляхом внесення коштів у передбаченому договором розмірі на банківський рахунок позивача згідно відповідного графіку черговості платежів (п.п. 2.1, 3.1 договорів).

На виконання укладених з фізичними особами договорів доручень та відповідно до визначених цими договорами графіків черговості платежів позивач отримував від фізичних осіб кошти, придбавав будівельні матеріали та механізми, замовляв будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні і проектні роботи, розраховувався за придбані товари та виконані роботи коштами фізичних осіб, та, отримавши від постачальників цих товарів (робіт, послуг) податкові накладні, відносив їх до податкового кредиту звітного періоду. Зазначене підтверджується договорами доручення, видатковими та податковими накладними, накладними банківськими виписками з особового рахунку, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання робіт, подорожніми листами, рахунками на оплату послуг.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (далі повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Отже, позивач правомірно відносив до податкового кредиту сум податку на додану вартість в загальному розмірі 30524,0 грн. на підставі отриманих податкових накладних у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів та механізмів, оплатою отриманих послуг за дорученням і за рахунок фізичних осіб відповідно до укладених з ними договорів доручень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Приватного малого підприємства «Кедр» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі № 2а-1784/09 за позовом Приватного малого підприємства «Кедр» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали складено та підписано 29.11.2010 року.