Ухвала суду № 13354701, 16.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року №33315/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Ільницькій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2010 у справі за позовом Колективного підприємства «Укртехснаб» до ДПІ у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У січні 2010 року Колективне підприємство «Укртехснаб» звернулося з позовом до ДПІ у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що по результатам виїзної планової перевірки відповідачем складено акт №3783/23-1/30430859 від 13.10.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення №0002030231/0 від 27.11.2009 року, яким підприємству донараховано податок на прибуток за період з жовтня 2006 по червень 2009 року в розмірі 800212,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002010231/0 від 27.11.2009 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 615391,00 грн. за період з листопада 2006 року по червень 2009 року

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2009 року №0002010231/0 та №0002030231/0.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Колективного підприємства "Укртехснаб" Державною податковою інспекцією в м. Чернівці складений акт від 13.10.2009 р. № 3783/23-1/30430859, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002030231/0 від 27.11.2009р., яким підприємству донарахований податок на прибуток підприємства за період жовтень 2006р.- червень 2009р. у розмірі 800 212 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 836 094 грн. за порушення вимог п.п. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 ст. 5, п.п. 8.4.2, 8.7.1 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) у частині того, що підприємством, у вищезгаданий період, віднесена у валові витрати сума товару, придбаного у ПП «Донекспрес».

- №0002010231/0 від 27.11.2009р., яким підприємству донарахований податок на додану вартість у розмірі 615 391 грн. за період з листопада 2006р. по червень 2009р. та підприємству нараховані штрафні санкції у розмірі 307 695, 50 грн. за порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7,4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), в частині того, що підприємством в податковий кредит за вище вказаний період були віднесені податкові накладні виписані ПП «Донекспрес».

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі Закон №334) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 4.1 п.4 ст.4 Закону №334, визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону №334 визначено правила ведення податкового обліку. Згідно підпункту 11,3.1 пункту 11.3. - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до підпункту 7.2.6 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Встановлено, що 04 січня 2007 року та 17 січня 2006 року між ПП «Донекспрес» -постачальник в особі директора ОСОБА_1 з однієї сторони та КП «Укртехснаб» - покупець в особі директора ОСОБА_2, укладено договори поставки товарів №04-01 та №5, предметом яких є електрообладнання в асортименті та комплектуючі згідно заявок.

Відповідно до відомостей наданих ДПІ у Калінінському районі м.Донецька: ПП «Донекспрес» зареєстровано платником податку на додану вартість 21.08.2003 року (свідоцтво №075931055); директором ПП «Донекспрес» являється ОСОБА_3. Станом на час перевірки ПП «Донекспрес знаходиться в стані припинення (рішення суду №2а-7767/07 від 03.12.2007р.).

Виходячи із вказаного, як в ході судового розгляду справи, так і в своїх запереченнях представники відповідача наголошували на тому, що зазначені договори поставки №04-01 та №5 є нікчемними, оскільки не могли укладатись між суб'єктами господарювання, так як директором контрагента являлась на момент укладення договору інша особа тобто ОСОБА_3, а не ОСОБА_1, підписи та прізвище якого зазначено в цих договорах.

Проте, згідно Наказу №15-к від 21 грудня 2005 року ПП «Донекспрес» за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - з 1 січня 2006 року звільнено з посади директора ОСОБА_3 та призначено на цю посаду ОСОБА_1, а тому вказані вище договори були укладені зі сторони ПП «Донекспрес» належного особою в той час коли підприємство було діючим (до часу припинення юридичної особи), і у встановленому порядку було зареєстровано платником ПДВ.

Так само спростовуються посилання представників відповідача в тій частині, що станом на 13.11.2009 року згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців головою ліквідаційної комісії ПП «Донекспрес» призначено ОСОБА_3, оскільки визначення особою голови ліквідаційної комісії не спростовує факту укладення ОСОБА_1 вказаних вище договорів на той час коли підприємство було діючим, і останній являвся його директором.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З вказаного вище вбачається, що станом на час укладення договорів поставки товарів і комплектуючих, в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості, щодо припинення ПП «Донекспрес».

Необгрунтованим та безпідставним також є посилання представників відповідача в частині відсутності доказів (відсутність товарно-транспортних накладних) у проведенні господарських операцій (продажу-отримання товару) з врахуванням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», оскільки цей нормативний акт розроблено з метою - забезпечення збереження пально-мастильних матеріалів (преамбула), і ніяк для визначення податкового боргу і штрафних санкцій при відсутності товарно-транспортної накладної на ту чи іншу поставку товару.

Окрім того згідно підпункту 3.2 пункту 3 умов договору №04-01 та №5, доставка товару проводилась транспортом постачальника, а не покупця.

Щодо недотримання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, Затвердженої Постановами Державного арбітражного Союзу РСР №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, судом зазначається наступне.

Вказані Інструкції застосовуються в тих випадках, коли стандартами і технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок отримання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вживання по кількості, комплектації, а також тари під продукцією чи товарами.

Частиною 1 ст.628 Цивільного Кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 договорів №04-01 та №5 укладених між КП «Укртехснаб» та ПП «Донекспрес» передбачені і визначені умови, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу.

Щодо недотримання порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також ненадання для перевірки документів, які мають юридичну силу та доказовість, судом зазначається наступне.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що суб'єктами господарювання КП «Укртехснаб» та ПП «Донекспрес» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання складення документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. В тому числі в цих документах зазначено особисті підписи представників підприємств та печатки за допомогою чого їх можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм.

Щодо поданих заперечень представників позивача в частині нікчемності правочинів (укладених договорів на поставку товарів (№04-01, №5) судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочин, в даному випадку договори (№04-01, №5) не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників; спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними - що також встановлено актом податкової перевірки і не заперечувалось представниками відповідача в тій частині, що проведеною перевіркою встановлено і враховано податковим органом у валові доходи суми отриманої виручки від реалізації товарів - які в то же час стверджували представники відповідача ПП «Укртехснаб» не отримував від контрагента.

Суд звертає увагу також на те, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання товару від контрагента і реалізації цього товару позивачем, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом, а припущення в цій частині щодо можливості отримання цього товару в іншого контрагента суд вважає необгрунтованим належними доказами.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334 включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність позовних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.07.2010 у справі №2а-682/10/2470 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В. Улицький

І. Олендер

В. Каралюс

Головуючий:

Судді:

Повний текс ухвали виготовлений та підписаний 19.11.2010 року.