Ухвала суду № 13350460, 18.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 року № 28730/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Балко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 30.04.2009р. у адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Укрпродекспо» до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.05.2008р. позивач Дочірнє підприємство /ДП/ «Укрпродекспо» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Хмельницької обл. № 0005832300/0 від 19.11.2007р., № 0005832300/1 від 12.12.2007р., № 0005832300/2 від 14.02.2008р. та № 0005832300/3 від 23.04.2008р. (Т.1, а.с.4-13, 65, 127).

Постановою господарського суду Хмельницької обл. від 30.04.2009р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької обл. № 0005832300/0 від 19.11.2007р., № 0005832300/1 від 12.12.2007р., № 0005832300/2 від 14.02.2008р. та № 0005832300/3 від 23.04.2008р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.87-89).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Старокостянтинівська ОДПІ, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.92-94).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у відносинах з виконання договору доручення № 1 від 23.07.2002р., укладеного між позивачем та ВАТ «Буринський завод сухого молока», строк позовної давності закінчився 22.07.2005р., представлений додаток до цього договору не був прийнятий ревізорами податкового органу до уваги, оскільки була надана лише його копія по причині знищення документів; за таких обставин позивач зобовязаний був включити до складу валових доходів суму 399000 грн. в ІІІ кварталі 2005 року, підстав для включення цієї суми в декларації за ІV квартал 2005 року не було.

Також підприємством в І кварталі 2006 року не включено до складу валового доходу кошти в сумі 186845 грн. 44 коп., які надійшли на банківський рахунок позивача 12.01.2006р. від нерезидента ТзОВ «Інтерпродукт» згідно експортного контракту № 21/11-1 від 21.11.2005р. як попередня оплата; останні були повернуті вказаному контрагенту в ІІ кварталі 2006 року.

Окрім цього, відповідно до умов угоди про прощення боргу від 31.07.2006р., укладеної між ДП «Укрмолекспо» (кредитор) і позивачем (боржник), звільнено кредитором боржника від вексельних обовязків; розмір погашених вимог становить 48000 грн. Оскільки за таких умов підприємством не проведено компенсацію вартості товарів, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не має, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 11.11.2007р.-31.10.2007р. ревізорами Старокостянтинівської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ДП «Укрпродекспо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2963-231-31329072 від 05.11.2007р. (Т.1, а.с.16-35).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1. пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено нарахування податку на прибуток в сумі 10000 грн., в тому числі: за три квартали 2005 року занижено нарахування податку в сумі 99800 грн.; за 2005 рік завищено нарахування податку в сумі 99800 грн.; за І квартал 2006 року занижено нарахування податку в сумі 46711 грн.; за півріччя 2006 року завищено нарахування податку в сумі 46711 грн., а також за три квартали 2006 року занижено нарахування податку в сумі 10000 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005832300/0 від 19.11.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 88256 грн., в тому числі 10000 грн. за основним платежем та 78256 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.36).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0005832300/1 від 12.12.2007р., № 0005832300/2 від 14.02.2008р. та № 0005832300/3 від 23.04.2008р. на аналогічні суми визначених податкових зобовязань (Т.1, а.с.37-49).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази, детальний аналіз яких проведено судом, не дають підстав для висновку про правомірність дій податкового органу при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому відповідачем безпідставно зроблений висновок про недотримання позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1. пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як убачається з складеного Акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що ДП «Укрпродекспо» своєчасно не віднесено до валового доходу в декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2005 року протерміновану кредиторську заборгованість в сумі 399000 грн. перед ВАТ «Буринський завод сухого молока», яка виникла в липні 2002 року.

При цьому штрафна санкція нарахована відповідачем на суму 49900 грн. (399000 х 25 % = 99800 грн.; 99800 х 50 % = 49900 грн.).

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 вказаного Закону безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

23.07.2002р. між ДП «Укрпродекспо» (повірений) та ВАТ «Буринський завод сухого молока» (довіритель) було укладено договір доручення № 1, предметом якого є укладання договору купівлі-продажу з третіми особами на придбання виробничого обладнання (Т.1, а.с.139); дату виконання наведених зобовязань цим договором не передбачено.

До вказаного договору договірними контрагентами укладено додаток № 1 від 25.07.2002р., відповідно до умов якого позивач зобовязався від імені ВАТ «Буринський завод сухого молока» укласти договір купівлі-продажу виробничого обладнання (вакуум-випарної установки «Вінганд-8000») в кількості одна одиниця вартістю 400000 грн.; граничний термін виконання зобовязань по поставці обладнання складає 31.12.2002р. (Т.1, а.с.50).

З урахуванням наведеного, враховуючи передбачений ст.257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності, перебіг вказаного строку по розглядуваним відносинам з ВАТ «Буринський завод сухого молока» починається з 31.12.2002р.

Оскільки на 31.12.2005р. по цьому договору була наявна заборгованість на суму 399000 грн., умови останнього зі сторони позивача залишилися не виконаними, а перераховані кошти не повернуті довірителю, вказану заборгованість після закінчення строку давності слід вважати простроченою, а остання являється безповоротною фінансовою допомогою.

Вказана сума 399000 грн. була включена позивачем до складу валових доходів в ІV кварталі 2005 року, що відповідає вимогам пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що строк позовної давності по вказаному договору закінчився 22.07.2005р., суму 399000 грн. платник податків зобовязаний був відобразити в декларації за ІІІ квартал 2005 року, додаток № 1 від 25.07.2002р. не повинен прийматися до уваги через його відсутність на момент проведення перевірки.

Матеріалами справи стверджується, що договірні документи по господарським операціям з ВАТ «Буринський завод сухого молока» були знищені позивачем у встановленому порядку в звязку із закінченням строку зберігання, під час перевірки ревізорам була надана його копія, що не була прийнята ними до уваги (Т.1, а.с.145-149).

Окрім цього, аналіз договору доручення № 1 від 23.07.2002р. вказує на те, що строк виконання зобовязань по ньому не визначений.

Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звідси, покликання податкового органу на дату складання договору і на дату отримання коштів позивачем, як на момент початку перебігу строку позовної давності, є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивачем своєчасно і в повному обсязі включено до валового доходу суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності в ІV кварталі 2005 року, а тому підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій за несвоєчасне включення суми безнадійної заборгованості до валового доходу, є відсутніми.

Як убачається з складеного Акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що ДП «Укрпродекспо» в І кварталі 2006 року не включено до складу валового доходу кошти в сумі 186845 грн. 44 коп., які надійшли на банківський рахунок позивача 12.01.2006р. від покупця нерезидента ТзОВ «Інтерпродукт» згідно експортного контракту № 21/11-1 від 21.11.2005р.

При цьому штрафна санкція нарахована відповідачем на суму 23355 грн. 50 коп. (186845,44 х 25 % = 46711 грн.; 46711 х 50 % = 23355 грн. 50 коп.).

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

31.05.2005р. та 20.04.2005р. позивачем (комісіонер) були укладені з ВАТ «Молочник» та ПП «Наш молочник» (комітенти) відповідно договори комісії № 31/03-М та № 20/04-НМ, відповідно до умов яких комісіонер зобовязався за дорученням комітента та за винагороду укласти від власного імені зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу товарів, характеристики яких визначаються сторонами в додатках до цих договорів (Т.1, а.с.56-60, Т.2, а.с.39-41).

У звязку з наведеним, 21.11.2005р. між ДП «Укрпродекспо» та нерезидентом ТзОВ «Інтерпродукт» був укладений зовнішньоекономічний (експортний) контракт № 21/11-1 на поставку сухого молока на загальну суму 40 млн.рос.крб.; умови поставки FCA м.Староконстянтинів (самовивіз); період поставки 21.11.2005р. 31.12.2006р. (Т.1, а.с.51-55).

В рамках вказаного контракту нерезидентом було перераховано 12.01.2006р. на банківський рахунок позивача грошові кошти в сумі 2107675,60 рос.крб. або 373690 грн. 88 коп. (Т.1, а.с.86, 87, 88).

Згідно ВМД № 329803526551 відправлено ПП «Наш молочник» на адресу ТзОВ «Інтерпродукт» сухе молоко загальною вартістю 187414 грн. 51 коп. (Т.1, а.с.93).

Станом на 31.03.2006р. у позивача була наявна і відображена в бухгалтерському обліку заборгованість перед вищевказаним нерезидентом в розмірі 186845 грн. 44 коп. (Т.1, а.с.108, 110), яка відповідно до листа ТзОВ «Інтерпродукт» № 704-15 від 07.04.2006р. повернута останньому згідно платіжного доручення № 3 від 11.04.2006р. (Т.1, а.с.91, 92).

В наведеній ситуації податковий орган вважає, що кошти в сумі 186845 грн. 44 коп. слід було включити до валових доходів позивача як попередню оплату.

Разом з тим, матеріалами стверджується, що вказані кошти були залучені платником податків на виконання договору комісії № 20/04-НМ від 20.04.2005р. на реалізацію сухого молока, що підтверджується додатками №№ 2 і з від 10.01.2006р. до зовнішньоекономічного контракту № 21/11-1 від 21.11.2005р.

Згідно з пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач не допустив заниження валового доходу за І квартал 2006 року на суму 186845 грн. 44 коп. шляхом невключення до нього авансового платежу, отриманого від ТзОВ «Інтерпродукт», і в подальшому повернутого останньому в ІІ кварталі 2006 року, а тому підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій за невключення цієї суми до валового доходу, є відсутніми.

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що податковим органом зроблено висновок про те, що ДП «Укрпродекспо» в ІІІ кварталі 2006 року при списанні кредиторської заборгованості перед ДП «Укрмолекспо» не зменшено валові витрати в сумі 40000 грн., оскільки ним не понесені фактичні витрати на придбання товарів.

При цьому податковим органом нараховані суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 10000 грн.

Відповідно до угоди про прощення боргу від 31.07.2006р., укладеної між ДП «Укрмолекспо» (кредитор) і ДП «Укрпродекспо» (боржник) звільнено кредитором боржника від його вексельних обовязків; розмір вимог (зобовязань), які погашаються, складає 48000 грн. (Т.1, а.с.66).

По рахунку 621 (короткострокові векселі) станом на 01.07.2006р. рахувалася кредиторська заборгованість перед ДП «Укрмолекспо» в розмірі 48000 грн.; вказана заборгованість підтверджена простим векселем № 3005282656 від 01.11.2002р., яким векселедавець ДП «Укрпродекспо» зобовязаний заплатити 01.11.2006р. на користь ДП «Буриньмолпром» кошти в сумі 48000 грн., на звороті векселя вчинено переадресацію оплати на ДП «Укрмолекспо» (Т.1, а.с.67).

У звязку з прощенням боргу позивачем було включено в ІІІ кварталі 2006 року до складу валових доходів суму 48000 грн.

Разом з цим, на думку податкового органу, оскільки платником податку не здійснено компенсацію вартості товарів, розрахунки за які проводилися вищевказаним векселем, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не має, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, що наведено в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Таким чином, при видачі векселя в рахунок оплати поставлених товарів грошові зобовязання по договору поставки (купівлі-продажу) припиняються, тобто, видача і передача векселя припиняє грошові зобовязання по такому договору, при цьому виникають нові зобовязання за векселем.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Списання заборгованості за векселем, що виданий відповідно до договору, не змінює статусу попереднього договору купівлі-продажу товару з платного на безоплатний. Також приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають зменшення валових витрат на суму списання кредиторської заборгованості, у тому числі суму платежу за векселем, на підставі угоди про прощення боргу. Віднесення суми простроченої заборгованості до валових доходів та зменшення валових витрат призведе до подвійного оподаткування, що не передбачено чинним податковим законодавством.

За таких обставин, позивач правомірно включив до складу валового доходу суму заборгованості, списаної на підставі угоди про прощення боргу без здійснення коригування валових витрат, через що позивачем не завищено валові витрати в ІІІ кварталі 2006 року на суму 40000 грн., а тому податковим органом безпідставно визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 10000 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Наведені висновки також підтверджуються Висновком судово-економічної експертизи № 1460 від 27.01.2009р. (Т.2, а.с.63-67), який колегія суддів вважає належним і допустимим доказом в адміністративній справі.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1. пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлені позивачем вимоги є підставними і обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 30.04.2009р. у адміністративній справі № 5/300-НА/5025 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос