Ухвала суду № 13348525, 13.12.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року №25736/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислового машинобудування» на постанову господарського суду Чернівецької області від 22.04.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислового машинобудування» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання частково нечинним рішення №001333171/1 від 25.07.2008 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2008 року ТзОВ «Завод промислового машинобудування» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання частково нечинним рішення №001333171/1 від 25.07.2008 року.

Позивач посилався на те, що 25.07.2008 року відповідач прийняв рішення №001333171/1 про застосування штрафних санкцій в сумі 2386,26 грн., яке в частині визначення податку з доходів фізичних осіб в сумі 2109,90 грн., з врахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій, вважав неправомірним.

Позивач не погодився із вказаним рішенням, оскільки при проведенні перевірки відповідач неправильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, довільне трактування норм податкового законодавства призвело до того, що ревізорами був зроблений висновок про неутримання з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 332,89 грн. Крім того, у звязку з відсутністю коштів на підприємстві послуги нотаріуса оплачувались в сумі 2650 грн. готівкою за рахунок власних коштів директора підприємства. І тільки через деякий час ці кошти були компенсовані цьому працівнику. Тобто підприємство не мало можливості утримувати податок, так як не виплачувало ці суми.

Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №001333171/1 від 25.07.2008 року в частині визначення податку з доходів фізичних осіб в сумі 2109,9 грн.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 22.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Завод промислового машинобудування», подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційні скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, що є підставою для скасування постанови.

Суд не врахував, що відшкодування товариством працівнику витрат на телефонний зв'язок не є додатковим благом, тому не підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи. Не є таким доходом і виплата нотаріусу винагороди за вчинення нотаріальних дій в інтересах позивача.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 22.04.2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ДПІ в м. Чернівці, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в м. Чернівці провела позапланову перевірку позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб ТзОВ «Завод промислового машинобудування».

З акту перевірки № 2425/17-118/31620777 видно, що податковий орган прийшов до висновку , що товариство не утримало, не нарахувало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2006-2007 роки.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Чернівці прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення №001333171/1 від 25.07.2008 року, яким визначила позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2386,26 грн., в т. ч. 795, 42 грн. основного платежу та 1590,84 грн. штрафних санкцій.

Позивач з цим рішенням податкового органу в частині суми 2109,90 грн. ( 730,30 грн. основний платіж та 1460,60 грн.) не погодився та оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, господарський суд Чернівецької області прийшов до висновку про повну відповідність вимогам закону дій податкового органу щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення №001333171/1 від 25.07.2008 року.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Суд першої інстанції встановив, що ТзОВ «Завод промислового машинобудування» проводило відшкодування сум грошових витрат на придбання телефонних карток (ваучерів) найманому працівнику ОСОБА_1 за квитанціями від 3.05.2006 р. на суму 640 грн., від 31.03.2006 р. на суму 640 грн., від 28.02.2006 р. на суму 640 грн., від 16.01.2006 р. на суму 640 грн.

Оскільки в процесі податкової перевірки позивач не надав підтверджуючих документів, що мобільний телефон, зазначений в квитанціях, використовувався для виробничих потреб товариства, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав правомірними дії відповідача щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 332,80 грн. При цьому врахував відсутність договору між оператором мобільного звязку та позивачем щодо надання послуг по обслуговуванню номера мобільного телефону, зазначеного в квитанціях.

Суд правильно керувався положеннями пп.4.2. 9 «г» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Додаткові блага кошти, матеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податків.

Отже, грошова компенсація найманому працівнику за придбанні картки мобільного телефонного звязку при відсутності підтвердження використання телефонного звязку для досягнення статутної мети підприємства, є додатковим благом в розумінні обєкта оподаткування доходу фізичної особи.

Далі, як видно з матеріалів справи, позивач за вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення договору іпотеки та накладення заборони на відчуження нерухомого майна 4.04.2007 року виплатив приватному нотаріусу винагороду в сумі 2650,00 грн., з якої, як зазначено в акті податкової перевірки позивача, не справив податок з доходу фізичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що позивач в даному випадку в розумінні п. 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, а отриманий приватним нотаріусом дохід від незалежної професійної діяльності є доходом з джерелом його походження з України, який підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи.

Такий дохід, в силу п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , оподатковується за ставкою 15%, тобто в розмірі 397,50 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність визначення відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні як податкового зобовязання з доходів фізичних осіб, так і штрафних санкцій за порушення вимог законодавства щодо порядку погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Постанова господарського суду відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відшкодування працівнику витрат на телефонний зв'язок в звязку з виробничою діяльністю не є додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню, а також в частині того, що підстав для стягнення податку з приватного нотаріусу при оплаті його послуг, в силу наведеного вище, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислового машинобудування» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 22.04.2009 року по справі № 11/244 залишити без змін.

Ухвалу набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 17.12.2010 р.