Ухвала суду № 133482774, 21.01.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.01.2026

Справа № 497/197/26

Провадження № 2/497/776/26

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі та призначення до підготовчого розгляду

21.01.26 року м. Болград

Суддя Болградського районного суду Одеської області С.В.Кодінцева, вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 року через підсистему Електронний суд позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким:

1) Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.02.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Одеській області, актовий запис №54. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

2) Поділити майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на:.

-1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 5110600000:01:028:0082

- автомобіль марки «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3

- автобус марки «Mercedes-Benz» модель Sprinter 906BB50, державний номерний знак НОМЕР_4 VIN: НОМЕР_5

- причіп марки «BOEKMANN» модель КТ3015/270, державний номерний знак НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 - зареєстровано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ;

- автобус марки "Neoplan", державний номерний знак НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_3

- автобус марки "VanHool", державний номерний знак НОМЕР_10 , модель T-916 ACRON, VIN: НОМЕР_11

- автобус марки "Iveco 65C17", державний номерний знак НОМЕР_12 , модель 65C17, VIN: НОМЕР_13

Визнати право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на:

- 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 5110600000:01:028:0082

- 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

- автомобіль марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_15 , VIN: НОМЕР_16 - зареєстровано за ОСОБА_2 12.11.2019, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 ;

- автомобіль марки «ВАЗ-2108», державний номерний знак НОМЕР_18 VIN: НОМЕР_19 - зареєстровано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_20 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 07.02.2017 року зареєстрували шлюб, про що Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Одеській області видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_21 від 08.02.2017 року, актовий запис №54.

Подружжя мають неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час перебування у шлюбі, позивач, відповідач та діти проживали разом, вели спільне господарство, виховували дітей, працювали, придбавали нерухоме та рухоме майно.

Влітку 2025 року сім`я фактично розпалась. Виявилось, що подружжя мають різні погляди на життя і моральні цінності, внаслідок чого постійно виникали сварки і непорозуміння по всім життєвим питанням. Позивач разом із дітьми переїхала від відповідача жити в село Владичень Болградського району, й наразі вона разом із дітьми проживає там, шлюб з відповідачем фактично припинив існування, спільне господарство не ведеться, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Зберігати сім`ю з відповідачем немає жодних підстав та бажань.

Під час перебування у шлюбі, подружжя набуло у власність майно згідно наведеного в позовній заяві переліку, яке позивач просить розподілити між сторонами з урахуванням того, що неповнолітні діти наразі проживають з нею, позивачем та перебувають на її утриманні.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення через важкий фінансовий стан позивача по справі.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

Тобто, підставою для звільнення від його сплати є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об`єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 роз`яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Kreuz v. Poland» від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20.02.2014,пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005, пункти 63-64).

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Всупереч наведеним правовим нормам, позивачем у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не додано доказів на підтвердження важкого фінансового стану позивача, що перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданого позову судовим збором. Більше того, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги чітко зазначає, що приймала та приймає активну участь в розбудові бізнесу, що пов`язаний з перевезенням пасажирів зазначеними автобусами та зможе ефективно ним керувати, без участі відповідача, який в свою чергу не зможе цього зробити без участі позивача, оскільки вся клієнтська база та ведення обліку ведеться позивачем та з урахуванням того, що відповідач наразі проходить службу в ЗСУ та у відповідності до вимог Закону України "Про військовий обов`язок" і військову службу" позбавлений можливості займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім, основної посади.

Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», станом на 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн., тому розмір судового збору:

- за позовну заяву про розірвання шлюбу становить 1331.20 грн.,

- про поділ майна при розірванні шлюбу 1 відсоток ціни позову, але не менше 1331.20 гривень та не більше 9984.00 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати суду оригінали квитанцій про сплату судового збору.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Платіжні реквізити для перерахування судового збору:

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/22030101

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача: 899998

рахунок отримувача: UA198999980313131206000015660

код класифікації доходів бюджету 22030101

Щодо визначення підсудності даної справи Болградському районному суду Одеської області:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За приписами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених законодавчих норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Тобто цивільне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України.

В даній позовній заяві об?єднано дві вимоги: - про розірвання шлюбу та -про розподіл майна подружжя.

Згідно ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Тоді як ч.1 ст.30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Тобто заявлені позовні вимоги передбачають різний порядок визначення підсудності.

За приписами частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною шостою статті 188 ЦПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Ураховуючи викладене, у разі подання позивачем завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер, або у разі штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи суд з метою виконання завдання цивільного судочинства вправі за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявленими вимогами, суд приймає до уваги, що першою вимогою позивача є саме про розірвання шлюбу, яка подана за місцем реєстрації і проживання позивача на утриманні якої перебуває двоє неповнолітніх дітей, та зазначена вимога підсудна Болградському районному суду Одеської області.

Вимога про розподіл майна подружжя стосується як не рухомого майна, так і рухомого майна, частина якого знаходиться в м.Ізмаїл, Одеської області, разом з цим в позові позивачем не визначено вартість цього майна та не визначено місце знаходження рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою (пункти 3 та 4 частини другої статті 44 ЦПК України).

А тому, відкриваючи провадження у справі та приймаючи справу до провадження, суд не вбачає жодних зауважень стосовно безпідставності або штучного характеру поданого позову, а також стосовно штучного об`єднання позовних вимог.

Позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду.

Підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.

Вказана справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 187-192, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у відстрочені сплати судового збору за подачу позовної заяви до ухвалення рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна.

Відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна. Призначити підготовче засідання у приміщенні Болградського районного суду Одеської області на 24.02.2026 року о 08:30 годині.

Відповідач має право протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву і усі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач в праві подати відповідь на відзив (підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті), в строк не більше 5 (п`яти) календарних дні з дня отримання відзиву відповідача на позов.

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення подається в строк, встановлений судом, а саме протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали, копію позовної заяви та доданих документів, надіслати учасникам справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою:http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/.

Ухвала може бути оскаржена у зв`язку з порушенням правил підсудності протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.В.Кодінцева