Рішення № 133479794, 22.01.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.01.2026

Справа №497/3333/25

Провадження №2/497/642/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Македонського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно з дати подання позовної заяви і до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 , у позивача та відповідача народилася донька - ОСОБА_2 .

Фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачем остаточно припинено з 22 червня 2025 року, проживають окремо, спільним побутом не пов`язані.

Немовля Маргарита знаходиться на повному утриманні позивача, фактично проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання позивача та актом обстеження умов проживання № 93 від 16.12.2025 року.

Відповідач ОСОБА_1 інших осіб на утриманні не має, може надавати матеріальну допомогу дружині - матері своєї доньки, оскільки має постійний дохід у вигляді грошового забезпечення, проходячи військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 06.02.2025 року по теперішній час.

Відповідач не виконує свого обов`язку щодо утримання малолітньої дитини, у зв`язку з чим позивач подала до Болградського районного суду Одеської області заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач, на руках якої залишилась малолітня дитина, опинилася у вкрай скрутному стані, що змушує її звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на її утримання, користуючись правом, передбаченим ст. 84 СК України.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою від 22.12.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні на 22.01.2026 року о 08:30 годині (а.с.18), про що повідомлено сторонам (а.с.19).

В судове засідання 22.01.2026 року:

- позивач позовні вимоги підтримала наполягала на їх задоволені, надала пояснення з підстав зазначених в позові;

- представник позивача - підтримав доводи своєї довіритель ниці, просив заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі;

- відповідач не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, повістка вручена за місцем роботи відповідача особисто.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, наданої в судовому засіданні, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Белградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 20 від 12 квітня 2025 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 листопада 2025 року (а.с.10).

В цьому шлюбі народилася дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03 грудня 2025 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 186 від 03 грудня 2025 року (а.с.9).

Згідно Акту обстеження умов проживання від 16.12.2025 №93, виданого начальником ССД Болградської міської ради Одеської області ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на повному утриманні матері ОСОБА_1 , фактично проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання позивача (а.с.6). Також за цією адресою проживають і інші члени родини позивача.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.12.2025 року № 1275/9871 відповідач ОСОБА_1 інших осіб на утриманні не має, може надавати матеріальну допомогу дружині - матері своєї доньки, оскільки має постійний дохід у вигляді грошового забезпечення, проходячи військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 06.02.2025 року по теперішній час (а.с.14).

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Cпільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Доводи відповідача про те, що позивачка отримує заробітну плату, як на підставу відмови у позові суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Крім того, відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання дружини.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

На підставі судового наказу Болградського районного суду Одеської області від 19.12.2025 року, справа №497/334/25 стягнуто з ОСОБА_1 … на користь ОСОБА_1 … аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з 18.12.2025 року до досягнення донькою ОСОБА_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів до досягнення дитиною 3- х річного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Сукупний розмір аліментів, що буде стягуватися з відповідача на перевищує 1/2 частини його доходів, що відповідає вимогам діючого законодавства.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак в силу вимог ст.141 ч.6 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211.20 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.141, 180, 181, 182, 192 СК України, ст.ст.2, 4, 10, 13, 19, 76-83, 95, 133, 134, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

- аліменти на її утримання в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно з дати подання позовної заяви 18.12.2025 і до досягнення донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Реквізити для оплати судового збору:

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/22030101

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача: 899998

рахунок отримувача: UA198999980313131206000015660

код класифікації доходів бюджету 22030101

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 тел. НОМЕР_5

Відповідач ОСОБА_1 :

-адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6

-місце служби ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 , тел: НОМЕР_8 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_12 , для вручення ОСОБА_1

Суддя С.В.Кодінцева