Ухвала суду № 13346654, 22.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року №23257/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 14.04.2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Октант» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Октант» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач посилався на те, що податковим повідомленням-рішенням №0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 667315 грн. з посиланням на п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» Позивач не погодився із вказаним рішенням податкового органу, оскільки протягом періоду, що підлягав перевірці, в ЗАТ «Октант» не виникало податкового зобовязання з ПДВ з коштів, отриманих від інвесторів в якості фінансування будівництва.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення №0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.04.2009 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 667315 грн., визначене у податковому повідомленні-рішенні №0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року, відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 14.04.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ДПІ в м. Хмельницькому, яка апеляційну скаргу підтримала, представника ЗАТ «Октант», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в м. Хмельницькому провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Октант» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2006 року по 31.03.2007 року, за наслідками якої було складено акт №3933/23-4/30145299 від 26.06.2007 року.

В процесі перевірки податковий орган встановив, що підприємство порушило вимоги пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закону) та не в повному обємі включило до обєкту оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів, робіт (послуг), в результаті чого занизило обєкт оподаткування ПДВ в сумі 201540,00 грн.

Крім того, як вважав податковий орган, позивач, порушивши вимоги пп. 5.1.20 п.5.1 ст.5, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, а також п.2 прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно користувалося пільгою з податку на додану вартість в частині звільнення від оподаткування ПДВ коштів, що надходили на виконання договорів щодо поставки житла, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ за період, що перевірявся, в розмірі 376654,00 грн.

Крім того, на думку податкового органу, на порушення вимог пп.7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону, позивачем не проводився розподіл сум ПДВ, що підлягають включенню до складу податкового кредиту, включених до вартості придбаних товарів, робіт, послуг, які використовуються як в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ (згідно пп.5.1.20 Закону), так і в операціях, що підлягають оподаткуванню на загальних підставах, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період, що перевірявся, на суму 226801,00 грн.

На підставі акту перевірки, в звязку з допущенням зазначених порушень податкового законодавства, ДПІ в м. Хмельницькому прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447, яким позивачу було донараховано податок на додану вартість, з врахуванням штрафних санкцій, в загальному розмірі 667315,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що висновки податкового органу щодо допущення підприємством порушення вимог Закону суперечать цьому Закону.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів, приймаючи до уваги таке.

Відповідно до п.1.4 Закону поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем на баланс орендаря згідно з договорами фінансової оренди, або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договору схову, довірчого управління, оперативної оренди, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

В справі встановлено, що позивач до 1.01.2004 року відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» та інших законів з метою фінансування будівництва укладав із пайовиками-інвесторами у будівництво, фізичними та юридичними особами, договори дольового інвестування у житлове та комерційне будівництво.

Згідно з умовами таких договорів внесені пайовиками кошти та передані під будівництво матеріали не переходять у власність ЗАТ «Октант», а переходять в його управління для виконання умов цих договорів. Згідно договорів до підприємства не переходить право власності на обєкти будівництва (квартири, будинки, гаражі), право власності на них залишається в пайовиків. При одержанні майна та коштів у позивача виникали боргові зобовязання перед інвесторами, які погашалися підприємством після завершення будівництва шляхом передачі документів інвесторам для оформлення їх права власності на відповідну частину будинку.

Таким чином, діяльність ЗАТ «Октант» по залученню коштів інвесторів у довірче управління відносяться до операцій з борговими зобовязаннями, оподаткування яких регулюється п.7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч.2 п. 4.7 ст. 4 Закону, зі змісту якої видно, що в позивача не виникало податкового зобовязання зі сплати ПДВ при отриманні коштів від інвесторів в якості фінансування будівництва.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону, оскільки право власності на грошові кошти, які надходили від пайовиків будівництва, не переходило до ЗАТ «Октант» , в силу чого останні не могли бути обєктом оподаткування та відповідно і базою оподаткування податком на додану вартість.

Далі, як видно з акту податкової перевірки, податковий орган вважав, що позивач безпідставно користувався податковою пільгою з ПДВ в частині звільнення від оподаткування коштів, що надходили на виконання договорів щодо поставки житла, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 376654, 00 грн.

Суд першої інстанції правильно вважав, що операції з передачі товарів в межах договору довірчого управління, в силу яких майно не передається у власність іншій особі, не є поставкою товарів в розумінні п.1.4 Закону. Згідно з пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону від оподаткування звільняються операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла. Оскільки підприємство не здійснювало операцій з продажу або передачі у власність і тільки житла, воно не користувалося правом на пільги в оподаткуванні. Висновки суду першої інстанції, ґрунтовані на матеріалах справи, в тому числі на висновку судово-економічної експертизи, щодо порушення позивачем вимог пп.5.1.20 п.5.1 ст. 5 Закону, є правильними.

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно з ст..3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. Згідно з пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Позивач не відображав в декларації з ПДВ операції звільнені від оподаткування на підставі пп.5.1.20 ст.5 Закону в силу відсутності таких, тому висновки суду першої інстанції в частині неправомірності доводів податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.2 та 7.4.3 ст. 7 Закону, є правомірними.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності до чинного податкового законодавства, в силу наведеного вище, на висновки суду першої інстанції не впливають, тому підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 14.04.2009 року по справі №20/8-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 26.11.2010 р.