Рішення № 133456711, 21.01.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10597/24

Провадження № 2/202/556/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/10597/24

за позовом

Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2024 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до суду з позовом, який уточнило 29.10.2025, та мотивувало тим, що 16.07.2015 року АТ «ПУМБ» на підставі кредитного договору № 26251019429265, відповідачу ОСОБА_1 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5000 гривень, який пізніше було збільшено до 44 912,38 гривень. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яка станом на 23.09.2025 складає 58 240,21 гривень, з яких: 42 143,75 гривень заборгованість за тілом кредиту; 16 096,46 гривень заборгованість за відсотками. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 58240,21 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2024 позов задоволено, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у загальному розмірі 61 008,84 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15.05.2025 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2024 по справі № 202/10597/24, провадження № 2/202/4694/2024 скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

15.05.2025 через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бурби Ю.М. подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій зазначено, що у задоволенні позовних вимог АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» необхідно відмовити в повному обсязі у зв`язку застосуванням відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України строку позовної давності, оскільки кредитні зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли 16.07.2015 року, а до суду банк звернувся 28.08.2024. Просив відмовити у задоволенні позову

29.10.2025 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» позивачем позовні вимоги зменшені (уточнена позовна заява), у якій позивач також висловив свою позицію, щодо строку позовної давності та зазначив, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Окрім того, 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину(п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 1 липня 2023р. завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023).Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Кредитний договір укладено між сторонами процесу 16.07.2015. Однак кредитною карткою Відповідач користувався і здійснював платежі до 10.01.2022, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку. Оскільки Позивач звертається до суду 08.08.2024, строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, натомість представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечував, просив застосувати до позову вимоги ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання відповідача за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015 ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» із заявою № 26251019429265 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, погодившись із викладеними у ньому умовами, що підтверджується підписом у заяві.

16.07.2015 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

На підставі укладеного між сторонами Договору, відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту, встановленого на видану їй кредитну картку, із стандартною процентною ставкою 46,00% річних.

Отже, між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредиту, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 26251019429265, ОСОБА_1 неодноразово було змінено кредитний ліміт, а саме: 02.12.2015 року збільшено до 6500,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 11.05.2016 року збільшено до 9400,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 15.02.2018 року збільшено до 15600,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 12.07.2018 року збільшено до 16600,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 14.11.2018 року збільшено до 18700,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 15.03.2019 року збільшено до 20800,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 14.08.2019 року збільшено до 25600,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 24.12.2019 року збільшено до 29400,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 13.07.2020 року збільшено до 31500,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 11.09.2020 року збільшено до 35500,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 14.12.2020 року збільшено до 36500,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 22.01.2021 року збільшено до 38500,00 гривень, із процентною ставкою 46%; 27.03.2023 року збільшено до 44912,38 гривень, із процентною ставкою 46%.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак, всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 , починаючи з 10.01.2022 року припинила виконувати покладені на неї обов`язки щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02.07.2024 року № КНО-44.2.2/382, в якому просив погасити наявну заборгованість за кредитним договором в сумі 61008,84 гривень, яку відповідно до Списку 20240701 ПУМБ_1262 направлено на адресу відповідача рекомендованим листом. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування.

Станом на 12.01.2025 суду не надано доказів, що ОСОБА_1 повернула отриманий кредит у встановлений договором строк та сплатила нараховані відсотки за кредитним договором, у зв`язку з чим за останньою утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 23.09.2025 року складає 58 240,21 гривень, з яких: 42 143,75 гривень заборгованість за тілом кредиту; 16 096,46 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідачем не надано свого розрахунку кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 26251019429265 від 16.07.2015, станом на 58 240,21 гривень, з яких: 42 143,75 гривень заборгованість за тілом кредиту; 16 096,46 гривень заборгованість за відсотками.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо строків позовної давності

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

В ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позов у даній справі подано через підсистему «Електронний суд» 28.08.2024, що даними ЄСІТС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Таким чином, з огляду на те, що з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме звернення позивача з даним позовом 28.08.2024 року, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено, оскільки відповідач ОСОБА_1 31.01.2022 здійснила платіж на погашення кредиту у сумі 1 163,64 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості та випискою по банківському рахунку. Враховуючи викладене суд відхиляє заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки її доводи не знайшло свого підтвердження у досліджених судом доказах.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення до суду з даною позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією №407 від 09.08.2024.

Доказів щодо понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не надано.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст.261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829; м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) заборгованість за кредитним договором № 26251019429265 від 16.07.2015 року в сумі 58 240,21 гривень (п`ятдесят вісім тисяч двісті сорок грн 21 коп.), з яких: 42 143,75 гривень (сорок дві тисячі сто сорок три грн 75 коп.) заборгованість за тілом кредиту; 16 096,46 гривень (шістнадцять тисяч дев`яносто шість грн 46 коп.) заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829; м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 21.01.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО