Ухвала суду № 13343611, 05.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2010 року № 18120/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

Заверухи О.Б.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2008 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» звернувся в суд із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2008 року № 0000992380 у розмірі 41 581,75 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року позов задоволено та скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2008 року № 0000992380. При цьому, постанова суду мотивована тим, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року. Перевіркою періодичних звітів по РРО та актів повернення коштів за повернутий покупцем товар встановлено, що підприємство в магазині за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 67 при видачі готівкових коштів покупцям за повернутий товар, згідно актів повернення коштів на загальну суму 8 316,35 грн., проводило розрахункові операції без застосування РРО, розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» не реєструвало видачу коштів за повернення товару через РРО типу БАТЕС8 РР 3530Т фіскальний № 1303003784, алгоритм роботи якого забезпечує накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків та не видавало розрахункові документи - фіскальні касові чеки видачі коштів: 04.10.2006р. на суму 1742,03 грн., 24.10.2006 р. на суму 3 440,51 грн., 31.10.2006 р. на суму 195,78 грн., 14.11.2006 р. на суму 255,62 грн., 17.11.2006 р. на суму 595,51 грн., 22.11.2006 р. на суму 867,26 грн., 01.12.2006 р. на суму 585,14 грн., 06.12.2006 р. на суму 634,50 грн.

За наслідками перевірки складено акт № 480/23-1/30204008 від 24.03.2008 року. В акті перевірки зазначено про порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме позивач видавав кошти покупцям за повернутий товар, згідно актів повернення коштів, без проведення цих розрахункових операцій через зареєстровані РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій і видачі покупцям, які повертають товар розрахункових документів встановленої форми на суму 8 316,35 грн.

На підставі акту № 480/23-1/30204008 від 24.03.2008 року податковою інспекцією винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000992380 від 02 квітня 2008 року, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 41 581,75 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд першої інстанції дійшов висновку, що за своїми фіскальними функціями операція «службова видача» є ідентична операції із проведення від'ємної суми розрахунків внаслідок повністю ідентичного їх впливу на зміст фіскальної пам'яті РРО, забезпечення недоторканості якої є однією із головних функцій РРО, а за своїми технічними параметрами це є лише операціями із різними комірками однієї і тієї ж фіскальної пам'яті, загальний зміст якої не змінюється. Із матеріалів справи суд встановив, що позивачем при здійсненні всіх розрахункових операцій із повернення покупцям коштів за раніше придбаний ними товар було забезпечено дотримання всіх фіскальних функцій РРО шляхом внесення у фіскальну пам'ять показників цих операцій за операціями «службова видача» усього на суму 8316,35 грн. та відображенням відповідних розрахункових операцій у фіскальних звітах від 31.102006 р., 04.10.2006 р., 24.10.2006 р., 14.11.2006 р., 22.11.2006 р., 17.11.2006 р., 01.12.2006 р., 06.12.2006 р. та книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) № 1303003784.

Окрім зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що фінансові санкції застосовані із порушенням встановлених ст. 250 ГК України строків.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що дія ст. 250 ГК України на спірні правовідносини не розповсюджується, а тому рішення про застосування фінансових санкцій прийнято із дотриманням вимог Закону.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року.

Із акту перевірки № 480/23-1/30204008 від 24.03.2008 року вбачається, що підприємство в магазині за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 67 при видачі готівкових коштів покупцям за повернутий товар, згідно актів повернення коштів на загальну суму 8 316,35 грн., проводило розрахункові операції без застосування РРО, розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» не реєструвало видачу коштів за повернення товару через РРО типу БАТЕС8 РР 3530Т фіскальний № 1303003784, алгоритм роботи якого забезпечує накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків та не видавало розрахункові документи - фіскальні касові чеки видачі коштів: 04.10.2006р. на суму 1742,03 грн., 24.10.2006 р. на суму 3 440,51 грн., 31.10.2006 р. на суму 195,78 грн., 14.11.2006 р. на суму 255,62 грн., 17.11.2006 р. на суму 595,51 грн., 22.11.2006 р. на суму 867,26 грн., 01.12.2006 р. на суму 585,14 грн., 06.12.2006 р. на суму 634,50 грн. Вказане й стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2008 року № 0000992380 у розмірі 41 581,75 грн. Надаючи оцінку зазначеному рішенню, а також доводам апелянта щодо його законності в частині непоширення на спірні правовідносини норми ст. 250 ГК України, колегія суддів бере до уваги, що в ідповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Фінансові санкції, передбачені ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто за своєю природою є адміністративно-господарськими.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тому, посилання скаржника на незастосування до спірних правовідносин ст. 250 ГК України є безпідставним.

Як встановлено, наявні на думку контролюючого органу порушення вчинено у період із 04.10.2006 рік по 06.12.2006 рік, а рішення про застосування фінансових санкцій № 0000992380 прийнято 02.04.2008 року, що свідчить про його незаконність та наявність підстав для його скасування.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року у справі № 2-а-5894/08/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

О.Б. Заверуха