Постанова № 13343605, 05.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2010 року № 18118/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченко С.І.

Заверухи О.Б.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська деревина» до Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2008 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська деревина» звернулось в суд із адміністративним позовом до відповідача - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000282320/0 від 21.10.2008 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року позов задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення рішення № 0000282320/0 від 21.10.2008 р. При цьому постанова суду мотивована тим, що зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем було неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 152683, 00 грн., які були сплачені позивачем не у червні 2008 року, тобто не у попередньому періоді. Актом перевірки, зокрема, вказано, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська деревина» включило до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2008року від'ємні значення, що виникли у податкових періодах починаючи з червня 2007 року до травня 2008 року в сумі 152373,00 грн.

При цьому суд першої інстанції визнав такі висновки безпідставними, так як згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Отже, визначальним, на думку суду першої інстанції, для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Також зазначено, що закон не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду. Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року скасувати та відмовити в позові повністю. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що для отримання бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено додаткові дві умови: від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно б хоча частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду; таке від'ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів(послуг). Вказане суд першої інстанції не врахував, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав:

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу № 249 від 08 жовтня 2008 року та направлення № 332 від 09 жовтня 2008року виданих Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено перевірку ТзОВ «Карпатська деревина» щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за липень 2008 року. За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 1875/234/34536180 від 17 жовтня 2008 року. На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282320/0 від 21 жовтня 2008 року, яким в зв'язку з встановленим порушенням вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суми бюджетного відшкодування в розмірі 152683, 00 грн. за липень 2008 року.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем було неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 152683, 00 грн., які були сплачені позивачем не у червні 2008 року, тобто не у попередньому періоді. Актом перевірки, зокрема, вказано, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська деревина» включило до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2008 року від'ємні значення, що виникли у податкових періодах починаючи з червня 2007 року до травня 2008 року в сумі 152373,00 грн. Вказані висновки й стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Надаючи оцінку підставам його прийняття суд апеляційної інстанції бере до уваги, що порядок визначення стан податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої гідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7,7 статті 7 Закону, така сума спочатку враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 1596 грн.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частіша такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, обґрунтованими є доводи апелянта, що для отримання бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість» встановлені додаткові дві умови: від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду (не бути погашеними додатними податковими зобов'язаннями наступного періоду); таке від'ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів(послуг).

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту червня 2008 року в сумі 4404 грн. повинно бути оплачено постачальникам товарів (послуг). Згідно додатку 2 до податкової декларації за липень 2008 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) складає 3545 грн., а за даними перевірки сума, що підтверджена платіжними порученнями становить 3235 грн. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновків контролюючих органів за законність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Проте, наведене суд першої інстанції залишив поза увагою, що свідчить про неповне зясування обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі № 2-а-5870/08/0970 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська деревина» до Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

О.Б. Заверуха