Постанова № 13343525, 23.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року № 18060/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Старунського Д.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Франко Груп» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Франко Груп» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2008 року ТОВ «Захід Франко Груп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762304/1 від 23.09.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем перерахунок бази оподаткування зроблено некоректно, вважає, що вимоги п.4.1 та 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем тлумачаться неправильно, внаслідок чого винесено незаконне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає до скасування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що законодавець розмежовує порядок визначення бази і оподаткування в залежності від виду операцій, порядку розрахунків за проведену операцію та походження товару, тому визначена п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України є єдиною для всіх операцій, що здійснюються з такими товарами. Тому посилання позивача на неправомірність ототожнення митної вартості зі звичайною ціною в спірному випадку є безпідставним з огляду на вимоги п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ «Захід Франко Груп» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що позиція товариства з приводу того, що база оподаткування з продажу ними товарів на території України (придбаних у нерезидентів) визначається згідно договірної вартості відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Представник ТОВ «Захід Франко Груп» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, в обґрунтування її мотивів покликався на обставини в ній викладені.

Представник Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську проведено документальну невиїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності TзOB «Захід Франко Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень-липень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт №10591/23-4-34624161 від 13.08.2008 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000762304/0 від 22.08.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1140061,00 грн.

Згідно матеріалів справи у періоді, що перевірявся, підприємством заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2008р. в сумі 1140744,00 грн.

Згідно даних перевірки правильності відображення в декларації по ПДВ за квітень 2008 року податкових зобов'язань встановлено, що обсяг поставки на митній території України платником задекларовано в сумі - 6798842,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі - 1133140, грн.

Покупцем на митній території України є ТОВ "Валенсія-2005", якому відвантажено товари народного вжитку (одяг) на суму 6798842,0 грн., в тому числі ПДВ 1133140,0 грн.

Відвантажений товар, ТОВ «Захід Франко Груп» імпортовано в квітні 2008 року від фірми TRANSLANTIC COMPANY СІРІЙСЬКА АР ALTELAL STREET-ALEPPO-SYRIA та AL-AMAL TRADLNG CO. СІРІЙСЬКА АР ALEPPO-SYRIA STREET-AL JAMALIYA, фактурна вартість якого становить 4582361,92 грн., митна вартість отриманого товару оцінена в сумі 8367655,35 грн., яка включає ціну товару 7553412,66 грн. та нараховано: ПДВ в сумі 1671531,07 грн., мито в сумі 804243,25 грн. За даними бухгалтерського обліку залишку товарів на кінець звітного місяця не рахується.

Таким чином у перевіреному періоді позивачем здійснено реалізацію товару ТОВ «Валенсія-2005» за цінами нижче митної вартості, а саме, на суму 6798840,0 грн. та нараховано ПДВ в сумі 1133140,00 грн., в той час, коли митна вартість товару оцінена в сумі 8367655,35 грн., ПДВ 1671531,07 грн. В результаті цього підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ 538391,0 грн. Отже, загальна сума податкових зобов'язань в квітні 2008р. за даними перевірки становить 1671531,0 грн., що на 538391,0 грн. більше задекларованої суми.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів з обґрунтованістю такого висновку погодитись не може з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Франко Груп» задовольнити повністю.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року у справі № 2а-5379/08 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000762304/1 від 23.09.2008 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: О.Б. Заверуха

Д.М. Старунський

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний

26.11.2010 року