Рішення № 133423539, 20.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20541/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.03.2024 №064350007072 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати повний спеціальний стаж роботи та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугу років, звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність документально підтвердженого спеціального стражу роботи не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

06.12.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву вх. №67724/24 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 21.03.2024 №064350007072 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до норм п."е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю документально підтвердженого спеціального стражу роботи не менше 26 років 6 місяців. Так, на думку відповідача, п."е" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. До страхового стажу та стажу роботи за вислугу років заявника було враховано всі періоди роботи позивача. Спеціальний стаж на день звернення із заявою становив 24 роки 01 місяць 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно норм п."е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

06.01.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №705/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач 14.03.2024 звернулася до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 21.03.2024 №064350007072 про відмову у призначенні пенсії. Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 27.03.2024 Управління повідомило позивачу.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є на думку ГУ ПФУ в Житомирській області правомірними з наступних міркувань.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» збережено право на призначення пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров`я та освіти незалежно від віку, які мали вислугу років не менше 25 років на 01.04.2015 та не менше 25 років 6 місяців на 31.12.2015 або за наявності спеціального стажу тривалістю 26 років 6 місяців на 11.10.2017, набутого до набрання чинності Законом №2148-VIII.

Особам, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII не набули встановленого спеціального стажу, пенсія за вислугу років не призначається.

Спеціальний стаж позивача відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» станом на 11.10.2017 становить 24 роки 01 місяць 23 дні.

Загальний страховий стаж становить 31 рік 04 місяці 18 днів, у тому числі вислуга років станом на 11.10.2017 24 роки 01 місяць 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Оскільки підтверджений стаж роботи за вислугу років позивача станом на 11.10.2017 становить 24 роки 01 місяць 23 дні, то це є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому у призначенні пенсії позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до заяви, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, відмовлено правомірно через відсутність необхідного спеціального стажу (26 років 6 місяців).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.03.2024 позивач, вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм п."е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с.7-8).

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії (а.с.9).

Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 в якому повідомлялось, що у зв`язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 21.03.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області винесено рішення №064350007072 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), оскільки заявник не має необхідного спеціального стажу тривалістю 26 років 6 місяців за Постановою КМУ №909 (а.с.10-11).

Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

У силу вимог статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (із змінами) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Закону №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, на 1 квітня 2015 року не менше 25 років; на 31 грудня 2015 року не менше 25 років 6 місяців; на 11 жовтня 2017 року не менше 26 років 6 місяців.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію, зокрема за вислугу років.

Аналіз наведених норм дозволяє прийти до висновку, що період роботи позивача з 12.10.2017 по 07.07.2022 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років не враховується.

Крім того, Законом №2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

На даний час, Закон №2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

Водночас, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач обіймаючи посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 не набув право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, оскільки його спеціальний стаж станом на 11.10.2017 становив 24 роки 01 місяць 23 дні замість необхідних 26 років 6 місяців.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

20.01.26