Рішення № 133423540, 20.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 320/31719/24

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому позивач просить:

- визнати протиправними (НЕзаконними) та самоуправними (що вчинені всупереч норм Законів) рішення, бездіяльність та дії Київського окружного адміністративного суду, його уповноважених осіб, що полягають у не здійсненні розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.12.2023 відповідно до вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР; у не забезпеченні дотримання прав позивача (скаржника) внормованих спеціальним Законом №393/96-ВР; у мовчазній відмові у реалізації позивачем його громадянських прав внормованих статтею 40 Конституції України; у завданні позивачу моральної шкоди;

- зобов`язати Київський окружний адміністративний суд, його повноважених осіб, розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.12.2023 відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» Законом №393/96-ВР; відновити порушенні права позивача, що внормовані ст.40 Конституції України, ст.ст.18, 19 Закону №393/96-ВР.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва перебувала справа за його позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві. 26.02.2019 було ухвалено рішення у справі, яке боржником тривалий час не виконується, у зв`язку з чим встановлено контроль за його виконанням. 07.07.2023 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про надання нового строку на виконання рішення боржником. У серпні 2023 року через систему "Електронний суд" позивачу стало відомо про направлення боржником до Київського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення у справі №826/12383/18. Однак, позивач стверджує, що про подання звіту свідчила лише електронна картка, що створена в системі "Електронний суд", сам звіт та додатки до нього відсутні, що, на думку позивача, позбавило його доступу до доказів у справі та його процесуальних прав. На його неодноразові звернення про надання доступу до документів звіту боржника в електронній письмовій формі через систему "Електронний суд" Київський окружний адміністративний суд не реагував. 06.12.2023 Київський окружний адміністративний суд розглянув звіт, поданий Головним управлінням Національної поліції у м.Києві у письмовому провадженні, про що постановив відповідну ухвалу, проте, позивач вказує, що він, як сторона у справі та стягувач, не отримав доступу до інформації, що міститься у звіті та доданих до нього документів, чим було порушено його законні права.

Позивач вказує, що 14.12.2023 ним подано скаргу на ім`я голови Київського окружного адміністративного суду в порядку Закону України "Про звернення громадян" щодо протиправної бездіяльності уповноважених посадових/службових осіб судових органів щодо інформації у справі №826/12383/18 та про порушення права на інформацію, однак станом на дату звернення з цим позовом, позивач стверджує, що ним не отримано будь-якої відповіді від уповноважених осіб Київського окружного адміністративного суду у відповідь на його скаргу.

09.07.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/31719/24 передано за підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 визначено підсудність адміністративної справи №320/31719/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за Житомирським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи №320/31719/24 надійшли до Житомирського окружного адміністративного суду 14.11.2024.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

30.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заявлених вимог, відповідно до змісту яких відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові, заявляє про відсутність бездіяльності щодо розгляду скарги позивача. В обґрунтування своєї позиції вказує, що скаргу позивача від 14.12.2023 розглянуто 04.07.2024, за результатами її розгляду заявнику було надано відповідь на скаргу.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві №826/12383/18.

26.02.2019 Окружним адміністративним судом м.Києва було ухвалено рішення у справі, яке Головним управлінням Національної поліції у м.Києві (боржник) тривалий час не виконується, у зв`язку з чим встановлено контроль за його виконанням.

07.07.2023 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про надання нового строку на виконання рішення боржником.

Позивачу стало відомо, що у серпні 2023 року через систему "Електронний суд" Головним управлінням Національної поліції у м.Києві направлено до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення у справі №826/12383/18.

Однак, позивач стверджує, що про подання звіту свідчила лише електронна картка, що була створена у системі "Електронний суд", сам звіт та додатки до нього відсутні, що на думку позивача, позбавило його доступу до доказів у справі та його процесуальних прав. На неодноразові звернення позивача про надання доступу до документів звіту боржника в електронній письмовій формі через систему "Електронний суд" Київський окружний адміністративний суд не реагував.

06.12.2023 Київський окружний адміністративний суд розглянув звіт, поданий Головним управлінням Національної поліції у м.Києві у письмовому провадженні, про що постановив відповідну ухвалу, проте, позивач вказує, що він, як сторона у справі та стягувач, не отримав доступу до інформації, що міститься у звіті та доданих до нього документів, чим було порушено його законні права.

Позивач вказує, що 14.12.2023 ним подано скаргу на ім`я голови Київського окружного адміністративного суду в порядку Закону України "Про звернення громадян" щодо протиправної бездіяльності уповноважених посадових/службових осіб судових органів щодо інформації у справі №826/12383/18 та про порушення права на інформацію, однак станом на дату звернення з цим позовом, позивач стверджує, що ним не отримано будь-якої відповіді від уповноважених осіб Київського окружного адміністративного суду у відповідь на його скаргу (а.с.4-5).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Окрім цього, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частин 1-2 статті 7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулює Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №393/96-ВР законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено основні терміни, що вживаються в цьому Законі.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Сфера застосування цього Закону визначена статтею 12 Закону №393/96-ВР згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адміністративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України.

Розгляд заяв (клопотань) регламентовано статтею 15 Закону №393/96-ВР згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Розгляд скарг громадян регламентовано статтею 16 Закону №393/96-ВР:

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Права громадянина при розгляді заяви чи скарги визначені статтею 18 Закону №393/96-ВР.

Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначені статтею 19 Закону №393/96-ВР.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах.

З наданих відповідачем пояснень судом встановлено, що у зв`язку з надходженням листа Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Київським окружним адміністративним судом виявлено, що скарга ОСОБА_1 від 14.12.2023 надійшла на розгляд Київського окружного адміністративного суду та була зареєстрована в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» 18.12.2023 за вх. №К-549. Проте, ні голові суду, ні керівнику апарату працівниками Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) зазначену скаргу на резолюцію для подальшого її розгляду було не передано.

Скаргу позивача від 14.12.2023 розглянуто 04.07.2024.

За результатами розгляду 04.07.2024 за вих. №02-48/7416/24 заявнику було надано відповідь на скаргу (на звороті а.с.36 - а.с.37).

Стосовно строків реєстрації вхідної кореспонденції відповідачем пояснено навступне.

У зв`язку з виконанням Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) судді та працівники апарату Київського окружного адміністративного суду працюють в умовах надмірного навантаження, понаднормово, у поза робочий час та вихідні дні.

Наявна чисельність працівників апарату суду, у зв`язку із масовими звільненнями, в тому числі, працівників Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія), що пов`язано із критично низьким рівнем оплати праці та надмірним навантаженням, не є достатньою для виконання вимог, передбачених Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, зокрема, щодо реєстрації позовних заяв, поданих наручно, через систему "Електронний суд" та засобами поштового зв`язку.

Судом вживаються усі необхідні заходи для забезпечення реалізації права на захист осіб, які звертаються до суду, та належного рівня організації роботи суду.

Відповідно до абзацу першого підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну (зазначене повністю кореспондується з пунктом 2.2.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30).

Аналогічне положення визначено у абзаці четвертому пункту 2 розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 №814 (далі - Інструкція №814), - у разі неможливості з об`єктивних причин (кінець робочого дня тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Пунктом 57 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Вищою радою правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення №1845/0/15-21), визначення судці, а в разі колегіального розгляду - судці-доповідача для розгляду судових справ (проваджень) здійснюється в суді у порядку, визначеному процесуальним законом, у день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідач посилається на те, що у зв`язку з критичною ситуацією, яка склалась в Київському окружному адміністративному суді, враховуючи велику кількість надходжень позовних заяв та неможливість дотримання строків реєстрації всієї вхідної кореспонденції, зокрема позовних заяв, поданих наручно, через систему "Електронний суд" та засобами поштового зв`язку, така реєстрація здійснюється не в день надходження, а в наступні робочі дні відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 30.12.2022 №161-р/ка (на звороті а.с.38).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що повідомивши ОСОБА_1 листом від 04.07.2024 вих. №02-48/7416/24 про результати розгляду скарги позивача від 14.12.2023, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №393/96-ВР.

Вказані обставин також свідчать про розсудливість та добросовісність дій відповідача щодо забезпечення права позивача на повну та достовірну інформацію згідно його звернення. З огляду на викладене, порушення процедурних прав позивача, на які він покликається, за умови не подання ним суду доказів того, що в разі їх реалізації, відповідачем у справі було б прийнято інше рішення, ніж те, що оспорюється в цій адміністративній справі, та не встановлення судом таких істотних обставин, враховуючи розгляд скарги ОСОБА_1 та надання відповіді за результатом її розгляду, відповідач виконав належним чином свій обов`язок, тому відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Щодо завдання відповідачем моральної шкоди позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв`язку з чим та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, 26, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 35919304) про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

20.01.26