Рішення № 133423538, 20.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20763/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання відмови протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 №064450009907 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 в повному обсязі відповідно до записів у трудовій книжці та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 13.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 02.04.2024 повторно звернулась із відповідною заявою та доданими до неї документами до ГУ ПФУ в Житомирській області для призначення пенсії за віком. Вказану заяву в порядку екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області, яке рішенням від 10.04.2024 №064450009907 відмовило у призначенні пенсії з причин відсутності необхідного страхового стажу 31 рік. Крім того, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоду роботи позивачки з 11.07.1983 по 25.10.2000, через необхідність надати уточнюючі документи, оскільки з наданих заявницею документів встановлено їх невідповідність з паспортними даними заявниці. Вказане рішення слугувало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду зданим позовом.

28.11.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №65715/24 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 10.04.2024 №064450009907 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення відсутній необхідний страховий стаж 31 рік.

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 02.04.2024 та доданих до неї документів, до страхового стажу заявниці не зараховано періоди роботи:

- з 11.07.1983 по 06.04.1989, з 07.07.1992 по 08.04.1993, з 09.04.1996 по 31.01.1999, згідно уточнюючої довідки від 02.04.2024 №К-170, оскільки в архівному витязі про прийняття від 05.07.1983 №104/К зазначено прізвище ОСОБА_2 , але відсутній документ про зміну прізвища з ОСОБА_3 (рос) на ОСОБА_4 та в архівному витязі про звільнення від 25.10.2000 №102/К, в якому зазначено по-батькові ОСОБА_5 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_6 (згідно паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 13.09.2000 Баранівським РВ УМВС України у Житомирській області);

- з 01.09.1999 по 31.12.1999 та з 01.10.2000 по 25.10.2000, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.

Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком (02.04.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 60 років 01 місяць 20 днів.

Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.04.2024, страховий стаж позивачки становив 23 роки 05 місяців 07 днів.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для жінок в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року. Оскільки, страховий стаж позивачки на момент призначення пенсії становив 23 роки 05 місяців 07 днів, у неї було відсутнє право на призначення пенсії з 13.02.2024.

Відповідач - ГУ ПФУ в Житомирській області відзив на адміністративний позов не надало, про причини неподання відзиву не повідомило, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.04.2024, повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії (а.с.142).

Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 10.04.2024 №064450009907 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено з підстав недостатності страхового стажу: 23 роки 05 місяців 07 днів, замість необхідного для призначення 31 рік, період роботи з 11.07.1983 по 25.10.2000 до страхового стажу не зараховано, оскільки згідно з архівною довідкою від 02.04.2024 №К-170 в архівному витязі про прийняття зазначено прізвище ОСОБА_2 , але відсутній документ про зміну прізвища з ОСОБА_3 (рос.) на ОСОБА_4 , та в архівному витязі про звільнення від 25.10.2000 №102/К, в якому зазначено по батькові ОСОБА_5 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_6 (згідно паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 13.09.2000 Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.139).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.04.2024 №0600-0205-8/45685 (а.с.43-44).

Отже, при розгляді органами ПФУ питання про призначення пенсії ОСОБА_1 протиправно не враховано їй близько 16 років стажу, що стало причиною відмови в призначенні пенсії за віком.

Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у 2024 році пенсія за віком призначається після досягнення 60 - річного віку за наявності страхового стажу 31 років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-VI право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-VI особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Стосовно зарахування періоду роботи до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії, вона мала вік 60 років 01 місяць 20 днів.

Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі -Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених положень встановлено, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 (рос. ОСОБА_2 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28).

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 підтверджено реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 за актовим записом №21 від 26.11.1988, а також зміну прізвища з ОСОБА_8 на ОСОБА_4 (а.с.29).

Стаж за період роботи ОСОБА_9 на «Кам`янобрідському фаянсовому заводі» з 11.07.1983 по 25.10.2000 відображено в трудовій книжці ОСОБА_9 (рос. зазначено: ОСОБА_10 ) наступним чином (а.с.30-34): зокрема на аркушах 4-5: штамп «Каменнобродский фаянсовый завод», запис №4 від 11.07.1983, мовою оригіналу "принята в тунельный цех, в качестве обдувщицы фаянсовых изделий по 3р. Приказ №104К от 05.07.83г."; запис №5 від 25.10.2000, звільнена по переводу ст.36 п.5 КЗпП України для подальшої роботи в ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс», наказ №102к від 25.10.2000, печатка «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

Зазначений запис в трудовій книжці підтверджується архівними витягами з наказів про прийом на роботу та звільнення.

Згідно з архівною довідкою (архівним витягом) КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-170 (а.с.38): Кам`янобрідський фаянсовий завод, Баранівський район Житомирська область, АРХІВНИЙ ВИТЯГ Каменнобродский фаянсовый завод, Приказ 05.07.83г. №104/К, §7, Тов. ОСОБА_2 принять в туннельный цех, в качестве обдувщицы по 2-му разряду, с 11.07.83г., с недельным испытательным сроком. Основание: заявление т. ОСОБА_2 . Директор завода (подпись) ОСОБА_11 . Підстава: Фонд №8 Опис №1-ОС, справа №352, арк.161-162; Кам`янобрідський фаянсовий завод, Наказ 25.10.2000р. №102-К, *-14, Обдувницю із тунельного цеху ОСОБА_1 звільнити по переводу ст.36 п.5 КЗпП з 25.10.2000 для подальшої роботи в ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс». Підстава: заява ОСОБА_1 . Директор заводу (підпис) ОСОБА_12 . гот. ОСОБА_13 . Підстава: Фонд №8 Опис №1-ОС, справа №712, арк.41-42. Позивач на роботу 11.07.1983 прийнята, як ОСОБА_7 , а звільнена 25.10.2000, як ОСОБА_1 , оскільки, як зазначено вище, 26.11.1988 ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв`язку із укладенням шлюбу.

Крім запису в трудовій книжці, змісту яких в повній мірі відповідають архівні витяги з наказів по особовому складу, спірний стаж роботи підтверджено архівними довідками про заробітну плату позивача за період з 11.07.1983 по 25.10.2000.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167 (а.с.37), в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1983 року значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., з 1984 року значиться ОСОБА_14 , 1964 р.н., з 1985 року значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., з 1987 року значиться ОСОБА_2 , з 1988 1989 роки значиться ОСОБА_2 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1983 1989 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_9 не значиться.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167/1 (а.с.36), в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з 1990-1991 роки значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1992 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1993 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1994 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1990 1994 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до архівної довідки КП «Трудовий архів Баранівського району» від 02.04.2024 №К-167/2 (а.с.35), в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з 1995 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1996 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 1997-1999 роки значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., з 2000 року значиться ОСОБА_15 , 1964 р.н., та зазначено її заробітну плату.

У довідці також зазначено, що в архівному фонді Кам`янобрідського фаянсового заводу смт.Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області у книгах нарахування заробітної плати працівникам тунельного цеху з липня 1995 2000 роки інша особа за прізвищем, ім`ям, по батькові ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до листа ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс» від 12.03.2008 №179 (а.с.39), адресованого КП «Трудовий архів Баранівського району», в зв`язку з тим, що ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод» оголошено банкрутом, ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс» не є правонаступником попередника, на зберігання передаються архіви заводу ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод» періодів 1944-2000 рр.

З 1944 р. по 12.07.1998 назва підприємства «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

З 13.07.1998 по 30.04.2005 - ВАТ «Кам`янобрідський фаянсовий завод».

З 02.06.2000 по 17.06.2003 - ЗАТ «Кам`янобрідський фаянс».

З 18.06.2003 ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «КББ» З 19.02.2003 - ДП «Кам`янобрідський фаянс» ТОВ «Поліський фаянс».

З наданих документів чітко вбачається, що ОСОБА_1 з 11.07.1983 по 25.10.2000 постійно працювала на одному підприємстві із назвою «Кам`янобрідський фаянсовий завод», також архівними довідками підтверджено, що іншої людини з подібними прізвищами ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ), ім`ям та по батькові на підприємстві у спірний період не було.

Трудовою книжкою підтверджено, що вона належить особі на прізвище, ім`я, по батькові позивача ОСОБА_9 , що відповідає паспортним даним позивача.

Стаж роботи позивача з 11.07.1983 по 25.10.2000 на підприємстві з назвою «Кам`янобрідський фаянсовий завод» зафіксовано у трудовій книжці. При цьому, відповідні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 в повній мірі підтверджені архівними даними про прийом на роботу, звільнення з роботи та про заробітну плату за вказаний період, що виключає будьякі сумніви щодо її стажу роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000.

Водночас «Кам`янобрідський фаянсовий завод» двадцять років тому припинив свою діяльність, тому в позивача відсутня можливість звернутися до адміністрації підприємства для внесення виправлень, уточнень тощо до відповідних документів.

При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).

Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, а також відсутності обґрунтованих сумнівів у тому, що мова в наданих документах йде про іншу особу, суд вважає, що надана позивачем трудова книжка НОМЕР_4 від 13.11.1981 (а.с.30-34) та архівні довідки та довідки про отримувану позивачем заробітну плату, підтверджують стаж роботи позивача, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи позивача.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 у повному обсязі відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 13.11.1981, архівних довідок та довідок про заробітну плату є протиправним, та наявні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 13.02.2024, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (Абзац перший частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV, Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Як вже встановлено судом, у позивача наявні всі умови (стаж не менше 31 року, вік 60 років), які є достатніми для призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 у повному обсязі та призначити пенсію відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з часу звернення з відповідною заявою про здійснення призначення пенсії - 13.02.2024.

Стосовно вимог позивача в частині визначення конкретного територіального органу Пенсійного фонду України, який має здійснити призначення иа виплату пенсії за віком, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування страхового стажу, призначення та виплати позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ у Львівській області, а не Головне управління ПФУ в Житомирській області, як просить позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн, суд зазначає наступне.

Розглянувши зазначену вимогу позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи з перелічених вище доказів подано договір про надання правничої допомоги від 14.10.2024 №14-10/2024 (а.с.79-80) ордер на надання правничої допомоги №1105073 (а.с.78), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.101).

У матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг), з огляду на вказане не можливо підтвердити обсяг виконаних адвокатом робіт та вартість однієї години роботи адвоката. Також до матеріалів справи не було долучено документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Отже, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати послуг правничої допомоги пов`язаної з розглядом справи №240/20763/24, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Підсумовуючи наведене, суд уважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні, а тому відмовляє у їх стягненні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, то суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 1211,20 грн, сплачених згідно квитанції від 14.10.2024 №9912-9171-4258-4390 (а.с.25).

Решта суми судового збору у розмірі 1211,20 грн внесена позивачем понаднормово, тому питання щодо її повернення має вирішуватися шляхом звернення платника до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про повернення сплаченого судового збору у справі №240/20763/24 із обов`язковим зазначенням інформації, передбаченої п.5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 (с.Жовте, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12739, РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання відмови протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 №064450009907 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на Кам`янобрідському фаянсовому заводі з 11.07.1983 по 25.10.2000 у повному обсязі відповідно до записів у трудовій книжці та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 13.02.2024.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

20.01.26