Ухвала суду № 13341950, 28.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року № 13021/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання Шологон В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2007 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» до державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 року №0000022340/0/23-121 та №0000032340/0/23-121, -

В С Т А Н О В И Л А:

26 січня 2007 року, Господарським судом Рівненської області зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» до державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в м.Рівне від 10.01.2007 року №0000022340/0/23-121 на загальну суму 462487 грн. та №0000032340/0/23-121 в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 370029 грн. в тому числі 246686 грн. основного платежу та 123343 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки державної податкової інспекції в м.Рівне №1032/23-100/31258824 від 29.12.2006 року та в податкових повідомленнях-рішеннях від 10.01.2007 року №0000022340/0/23-121 та №0000032340/0/23-121, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. У відповідності до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем подано всі необхідні документи на підтвердження витрат, віднесених ним до валових витрат за ІІІ квартал 2005 року.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2007 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» до державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.01.2007 року №0000022340/0/23-121 та №0000032340/0/23-121 задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у м.Рівне 10.01.2007 року за №0000022340/0/23-121, визнано нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття. Податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у м.Рівне 10.01.2007 року за №0000032340/0/23-121, визнано нечинним частково в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 246686грн.00коп. (основний платіж) та 123343грн.00коп. (штрафні (фінансові) санкції) з моменту його прийняття.

Присуджено з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-ресурси" витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» дотримано всі вимоги, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем, державною податковою інспекцією в м.Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в порушення ст.ст. 9, 11, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» позивач не надав для перевірки договір транспортного експедирування, документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта та документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В порушення вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до податкового кредиту включені витрати, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Встановлено, що працівниками податкового органу - Державної податкової інспекції у м.Рівне проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт від 29 грудня 2006 року. Акт перевірки підписано з запереченнями.

Податковим органом 10 січня 2007 року на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000022340/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 462487грн. 00коп., в тому числі 308308 грн. 00 коп. основного платежу та 154179 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення за №0000032340/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 388080 грн. 00 коп., в тому числі 258720 грн. 00 коп. основного платежу та 129360 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині визнання нечинним податкового-повідомлення рішення №0000022340/0/23-121 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Податковим органом встановлено завищення загальної суми валових витрат за III квартал 2005 року в сумі 1233430 грн., чим порушено пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В обґрунтування правомірності свого рішення зазначається, що встановлена розбіжність між даними підприємства та даними перевірки в сумі 1233430 грн. 00 коп., виникла внаслідок того, що підприємством порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, яким передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, яким передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою встановлено, що згідно акту виконаних робіт від 30.09.2005 року, відкрите акціонерне товариство «Укрнафта», як виконавець та товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси», як замовник уклали цей акт на підставі договору купівлі-продажу №А82/13-Н від 13.09.05 року. В акті зазначено, що виконавцем в вересні місяці 2005 року були виконані роботи, пов'язані з перевезенням по залізниці на АТ "Нафтохімік Прикарпаття" (ст.Надвірна) 10000 (десять тисяч) тон нафти. Загальна вартість виконаних робіт складає 1480116 грн. 57 коп. (в т.ч. ПДВ - 246686 грн. 10 коп.).

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

У статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вказано, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Проте, в порушення вимог вказаних статей Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», для перевірки не надано договору транспортного експедирування, комплекту документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що позивачем в ході перевірки контролюючому органу, було надано всі розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема договір купівлі - продажу № А82/13-Н від 13.09.2005 року, згідно якого на аукціоні № 82 з продажу нафти, що відбувся 13.09.2005 року за результатами проведення торгів товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» купив у ВАТ «Укрнафта» 10000 (десять тисяч) тон нафти власного видобутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід ресурси» на виконання абз. 2 п. 3.4 договору купівлі - продажу нафти №А82/13-Н від 13.09.2005 року, листом № 356 від 14.09.2005 року, конкретизувало умови поставки нафти, а саме здійснити транспортування нафти нетто ресурсу НГВУ «Охтирканафтогаз», що придбана товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» у ВАТ «Укрнафта» на аукціоні № 82 загальною кількістю 10000 тис. тон трубопроводом ВАТ «Укрнафта» до пункту наливу з подальшим відвантаженням залізницею через ТОВ «Прилуцький нафтоналив» до ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (ст. Надвірна, Івано-Франківської області).

Умовами договору №А82/13-Н від 13.09.2005 року визначено, що покупець - товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» відшкодовує всі втрати продавця - ВАТ «Укрнафта», пов'язані з транспортуванням нафти на підставі рахунків виставлених останнім.

За змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону).

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат, а саме будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дія цього закону не поширюється на відносини які виникають при транспортному експедируванні трубопроводом. В той же час в ст.3 даного Закону вказано, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України. За змістом ст.6 Цивільного Кодексу України дозволяється укладання договорів, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено те, що в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032340/0/23-121 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 370029 грн., в тому числі 246686 грн. основного платежу та 123343 грн. штрафних (фінансових) санкцій, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-ресурси» підлягають задоволенню.

Податковим органом в обґрунтування правомірності свого рішення зазначається, що перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2005 року на суму 246686 грн. (податкова накладна №5-9-30-257 від 30.09.2005 р.) видана ВАТ «Укрнафта», на послуги по транспортуванню на суму 1480116грн. 57 коп., в т.ч. ПДВ 246686 грн. 10 коп., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкова накладна №5-9-30-257 від 30.09.2005 р., видана ВАТ «Укрнафта», повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2007 року в справі № 10/54/5019 без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р.М.Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 02 листопада 2010 року