Постанова № 13341793, 30.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року № 11412/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання Грицані З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільвтормет» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА

23.02.2007 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 09.02.2007 року: № 0000232304/09824 та № 0000242304/09823. Вимоги обґрунтовував правомірністю віднесення сплачених ПП «Силат» сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення сум з цього податку до бюджетного відшкодування.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі та у додатку до неї відповідач просить постанову скасувати, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (далі Закон № 168), вважаючи, що право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті цього податку в ціні товару. При цьому посилається на інформацію, надану ДПІ у Соломянському районі м. Києва про те, що ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» з моменту реєстрації, тобто з 19.01.2005 року звітує до податкового органу з нульовими показниками, ніяких податків не сплачувало. Аналогічно звітує й ТзОВ «Сантіно». Крім того, в обгрунтування правомірності своїх вимог додав копії судових рішень Львівського апеляційного господарського суду, господарського суду Тернопільської області та Львівського апеляційного адміністративного суду.

У запереченні позивач просить скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ПП «Силат» за період з 01.01.2005 року по 30.11.2006 року встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, внаслідок чого знижено суму податку на додану вартість на 70810 грн., в тому числі: січень 2005 року 5435,00 грн.; лютий 2005 року 7116,00 грн.; березень 2005 року 3342,00 грн.; травень 2005 року 13475,00 грн.; червень 2005 року 109,00 грн.; липень 2005 року 2500,00 грн.; грудень 2005 року 5675,00 грн.; січень 2006 року 17355,00 грн.; березень 2006 року 15803,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування на суму 3212 грн. в тому числі: квітень 2005 року 2975,00 грн.; серпень 2005 року 237,00 грн.

На підставі наведеного відповідачем складено акт № 716/23-422/00190762 від 01.02.2007 року та прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 09.02.2007 року: № 0000232304/09824, яким визначено суму податкового зобов'язання з податок на додану вартість в сумі 106215,00 грн. (70810,00 грн. основного платежу та 35405,00 грн. штрафних санкцій); № 0000242304/09823, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на суму 2975,00 грн. та за вересень 2005 року на 237,00 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 1606,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для віднесення сум податків, сплачених у ціні товарів чи послуг, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 цього Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну. Невиконання контрагентом свого зобовязання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. При цьому судом взято до уваги договори від 01.02.2005 року № 01/2-2 та від 27.12.2005 року № ВЧМ-С-27.12 купівлі-продажу металобрухту та відходів металів, згідно з якими ПП «Силат» передано у власність позивачеві брухт та відходи чорних металів, специфікації до договорів та податкові накладні, складені та виписані ПП «Силат» на виконання договорів, банківські виписки та платіжні доручення, в оплату вартості отриманого товару ПП «Силат».

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з актом перевірки № 716/23-422/00190762 від 01.02.2007 року встановлено, що товар - брухт та відходи чорних металів, у звязку з придбанням якого позивачем суми сплаченого податку на додану вартість відносилися до складу податкового кредиту, було придбано у ПП «Силат», а останнім у ПП «Глобо», який у свою чергу придбав цей товар у ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» та ТзОВ «Сантіно».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такими преюдиціальними фактами є встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року у справі № 4159/09 обставини, згідно з якими господарські операції між ПП «Глобо» та ПП «Силат», зокрема щодо переходу права власності на метал, не проводилися.

Наведене свідчить про безтоварний характер операцій за договорами від 01.02.2005 року № 01/2-2 та від 27.12.2005 року № ВЧМ-С-27.12 купівлі-продажу металобрухту та відходів металів, укладеними між ПП «Силат» та позивачем, у звязку з якими позивач відносив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, які в подальшому використовував при обчисленні суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Аналіз положень пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168 свідчить, що виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) обумовлене обовязковими умовами: зарахуванням коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів та саме відвантаження товарів.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини щодо безтоварного характеру операцій між ПП «Силат» та позивачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в останнього підстав для формування податкового кредиту у звязку з такими операціями та використання таких сум податкового кредиту при обчисленні бюджетного відшкодування.

Отже, висновки відповідача є правомірними, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2007 року у справі № 12/73-1248 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

О.П. Стародуб

Повний текст рішення виготовлено 03.12.2010 року.