Рішення № 133414652, 20.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:753/18007/24

Провадження №: 2/755/2217/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Коваленко І.В., за участю секретаря судових засідань Грищенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди з правом викупу,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

16.09.2024 року позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 26 964,00 грн., а також просив стягнути понесенні судові витрати.

30.01.2025 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва матеріали цивільної справи за підсудністю передано до Першотравневого міського суду Дніпропетровської області.

04.09.2025 року ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області матеріали справи передано до Дніпровського районного суду міста Києва.

10.11.2025 року матеріали цивільної справи на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано в провадження головуючого судді Коваленко І.В.

14.11.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками на адресу його фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, який направлявся відповідачу, повернувся до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10 лютого 2021 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна з правом викупу №1144210210028, за умовами якого позивач зобов`язався передати у строкове володіння та користування об`єкт оренди, а саме: мультиварку, моделі Multic/pres PHILIPS HD2137/40, вартістю, включаючи із ПДВ 17 976,00 грн, з наступним переходом права власності відповідачу, а відповідач зобов`язувався прийняти у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, та сплачувати орендну плату у розмірі 749,00 грн, щомісяця, протягом строку оренди, який становить 24 місяці. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування майном не виконав, внаслідок чого ТОВ «Будинок комфорту» направило йому повідомлення про розірвання договору та сплату вартості об`єкта оренди в розмірі 26 964,00 грн. Оскільки відповідач не здійснював жодних платежів за договором оренди майна з правом викупу, об`єкт оренди не повернув, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26 964,00 грн., яка складається з: 17 876,00 грн. - заборгованості за простроченими платежами; 8 988,00 грн - заборгованості за пенею за договором.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов..

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до інформації наданої Міністерством соціальної політики України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є - внутрішньо переміщеною особою, та адресою його фактичного місця проживання та листування з 10.08.2024 року є: АДРЕСА_1 .

Згідно абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Таким чином, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача.

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу фактичного місця проживання відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим фактичним місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10 лютого 2021 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна з правом викупу №1144210210028. (а.с.6)

Відповідно до п. 1. договору, сторони погодили, що орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне володіння та користування майно, що визначене у п.2 цього договору (надалі - «Об`єкт оренди»), з наступним переходом права власності на такий Об`єкт оренди від орендодавця до орендаря на умовах, передбачених Правилами надання майна в оренду, які є невід`ємною частиною цього договору, а орендар зобов`язується прийняти Об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

У пункті 2 договору сторони погодили та внесли відомості про Об`єкту оренди, його вартість, строк оренди, розмір щомісячного платежу, а саме: Найменування об`єкту оренди - Multic/pres PHILIPS HD2137/40 у кількості 1 шт.; строк оренди - 24 місяці; щомісячний платіж - 749,00 грн; вартість, включаючи ПДВ (грн..) при викупі впродовж 24 місяців - 17 976,00; вартість, включаючи ПДВ (грн..) при викупі впродовж 90 днів - 5 265,00 грн.

Згідно з п. 3. Договору, сторонами погоджено, що передача об`єкта оренди орендодавцем та приймання його Орендарем у користування здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення договору за товарно-транспортною накладною, в тому числі за електронною або паперовою товарно-транспортною накладною оператора поштового зв`язку «Нова пошта», або іншим документом перевізника, що підтверджує факт передачі орендодавцем та отримання об`єкту оренди орендарем у користування (надалі - «Документ про передачу у користування»). Передача об`єкта оренди може здійснюватися у магазинах Орендодавця, через кур`єрів орендодавця, а також з використанням логістичних операторів, в тому числі через оператора поштового зв`язку «Нова Пошта». Підписанням документу про передачу у користування, орендар підтверджує, що об`єкт оренди отриманий у належному стані та будь-які претензії щодо стану об`єкту оренди відсутні. У разі виявлення недоліків під час передачі об`єкту оренди, орендар повинен відмовитись від приймання такого об`єкту оренди та одразу повідомити орендодавця про відмову від прийняття та недоліки об`єкту оренди.

Пунктом 4 договору визначено, що за прострочення орендних платежів орендодавець має право нараховувати орендарю пеню в розмірі 1% від суми прострочення платежу за кожен день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочення орендних платежів за цим договором.

ТОВ «Будинок Комфорту» виконало умови договору у повному обсязі, відповідно до умов договору надав орендареві у строкове володіння та користування майно об`єкт оренди, що підтверджується експрес-накладною «Нова пошта» №20450344754379 від 10.02.2021.

03.07.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДИНОК КОМФОРТУ», та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (далі - Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває Права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23 від 03.07.2023 року:1) загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором оренди з правом викупу №1144210210028 (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 26 964,00 грн.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача по заборгованості, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна з правом викупу №1144210210028 від 10.02.2021 року.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

За приписами частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував та жодного разу не вносив орендні платежі у визначені у пункті 2 договору строки та у відповідних розмірах, внаслідок чого у нього, як у орендаря, утворилася заборгованість за простроченими орендними платежами в загальному розмірі 17 976,00 грн.

Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором оренди №1144210210028 від 10.02.2021 року, здійснений позивачем за період з 10.03.2021 по 18.06.2024, детально відображає суми заборгованості за орендними платежами, а також заборгованості за пенею.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, як і не надано допустимих доказів належного виконання ними зобов`язань по оплаті орендних платежів.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов`язання за договором оренди майна з правом викупу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими орендними платежами у розмірі 17 976,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею за договором у розмірі 8 988,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено у п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив. якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У той же час Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, за положеннями якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди майна з правом викупу, з нього на підставі п.4 договору оренди з правом викупу №1144210210028 від 10.02.2021 року на користь позивача потрібно стягнути пеню, нараховану позивачем у період з 14 березня 2021 року по 23 лютого 2022 року, включно, (загальна кількість днів - 375), у розмірі 4 359,18 грн.

Пеня за прострочення орендних платежів, сплата якої була передбачена договором, та нарахована позивачем з 24 лютого 2022 року по 07 березня 2023 року, включно, підлягає списанню.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем заборгованості первісному кредитору за договором оренди майна з правом викупу, вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди з правом викупу №1144210210028 від 10.02.2021 року у загальному суму 22 335,18 грн., яка складається із: заборгованості за простроченими орендними платежами у розмірі 17 876,00 грн. та заборгованості за пенею за договором у розмірі 4 359,18 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн при ціні позову 26 964,00 грн, судом задоволено вимоги на суму 22 335,18 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог (82,83%) у розмірі 2 508,19 грн. (3 028,00 грн. * 22 335,18 грн. : 26 964,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 612, 615, 626, 629 ЦК України. ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за договором оренди з правом викупу №1144210210028 від 10.02.2021 року у загальній сумі 22 335,18 грн., яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами у розмірі 17 876,00 грн. та заборгованості за пенею за договором у розмірі 4 359,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 508,19 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження юридичної особи: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 20.01.2026 року.

Суддя : Коваленко І.В.