Рішення № 133414648, 20.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21969/24

Провадження №2/755/1169/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

16.12.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.07.2021 року між ПРАТ "СК «ЄВРОІНС Україна» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу №205179349, строк дії якого з 29.07.2021 р. до 28.07.2022 р. Згідно умов Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн. Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом с автомобіль HYUNDAI ІЗ0 д/н НОМЕР_1 . 06.11.2021 року о 21 год. 50 хв., в с. Радовель, по вул. Миколи Хоречка, 50, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Забезпеченого ТЗ HYUNDAI ІЗ0 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 . Відповідач, своїми діями, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються Постановами Олевського районного суду Житомирської області від 23.06.2022 року по справі №278/1984/21 - за ст. 124 КУпАП та Олевського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 року по справі №278/1985/21 - за ч.4 ст. 130 КУпАП, за якими його визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 . Зазначені обставини підтверджуються зазначеною постановою Олевського районного суду Житомирської області. Враховуючи що цивільна відповідальність зо дія Забезпеченого транспортного засобу, винуватця ДТП, була застрахована в ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" згідно Полісу №205179349, володілець пошкодженого в ДТП ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_3 , діючи на підставі довіреності, звернувся до ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «AUDI» д/н НОМЕР_2 , 18.11.2021 р. проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу, та 12.12.2021 р. складено калькуляцію № 43818Л, відповідно до якої вартість матеріального ремонту пошкодженого в ДТП ТЗ складає 34 180,45 грн. Вказана Калькуляція розрахована Позивачем за комп`ютерною програмою Audatex, що відповідає умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма Audatex рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом № 142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Володілець пошкодженого в ДТП ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 , діючи на підставі довіреності, звернувся до ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" із заявою про узгодження суми страхового відшкодування в розмірі 20 000,00 грн. 17.05.2022 р. ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" складено розрахунок страхового відшкодування та 01.06.2022 р. Страховий акт по справі № 43848/1/2021 на суму 20 000,00 грн. 01.06.2022 р. ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 20 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №8567 від 01.06.2022 р. Факт вживання алкоголю після ДТП (до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння) Відповідачем, ОСОБА_1 , підтверджується Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 року по справі №278/1985/21, за якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 130 КУпАП. Відтак, відповідач зобов`язаний компенсувати на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 000,00 грн.

17.12.2024 позовну заяву, в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, передано на розгляд судді Коваленко І.В.

18 грудня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - повернуто суб`єкту звернення.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - Морозова О.В. подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18.12.2024 року про повернення позивачу позовної заяви.

19 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

26 березня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи 755/21969/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

24 квітня 2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

13 травня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статтей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено, що 28.07.2021 року між ПРАТ "СК «ЄВРОІНС Україна» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу №205179349, строк дії якого з 29.07.2021 р. до 28.07.2022 р. Згідно умов Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн. Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом с автомобіль HYUNDAI ІЗ0 д/н НОМЕР_1 .

06.11.2021 року о 21 год. 50 хв., в с. Радовель, по вул. Миколи Хоречка, 50, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Забезпеченого ТЗ HYUNDAI ІЗ0 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 .

Відповідач, своїми діями, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються Постановами Олевського районного суду Житомирської області від 23.06.2022 року по справі №278/1984/21 - за ст. 124 КУпАП та Олевського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 року по справі №278/1985/21 - за ч.4 ст. 130 КУпАП, за якими його визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 . Зазначені обставини підтверджуються зазначеною постановою Олевського районного суду Житомирської області.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановами Олевського районного суду Житомирської області від 23.06.2022 року по справі №278/1984/21 - за ст. 124 КУпАП та Олевського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 року по справі №278/1985/21 - за ч.4 ст. 130 КУпАП, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У відповідності до положення п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «AUDI» д/н НОМЕР_2 , 18.11.2021 р. проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу, та 12.12.2021 р. складено калькуляцію № 43818Л, відповідно до якої вартість матеріального ремонту пошкодженого в ДТП ТЗ складає 34 180,45 грн.

Володілець пошкодженого в ДТП ТЗ «AUDI» д/н НОМЕР_2 , діючи на підставі довіреності, звернувся до ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" із заявою про узгодження суми страхового відшкодування в розмірі 20 000,00 грн.

17.05.2022 р. ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" складено розрахунок страхового відшкодування та 01.06.2022 р. Страховий акт по справі № 43848/1/2021 на суму 20 000,00 грн.

01.06.2022 р. ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 20 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №8567 від 01.06.2022 р.

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП, ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 20 000,00 грн.

З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статей Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Також, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191, 1194 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 102, м.Київ) понесені витрати у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 102, м.Київ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20 січня 2026 року.

Суддя: